На почату травня у Полтаві почне діяти перший в Україні центр реабілітації для атовців. Зараз готують приміщення. Ідея community-центру, що в перекладі означає «суспільний», для ветеранів АТО виникла в Олександра Алієва, який теж брав участь в антитерористичній операції. Він має вже більше п’яти років досвіду участі та реалізації соціальних проектів, а нині – головний спеціаліст Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО у Полтавській області.
У Полтаві створюють центр реабілітації ветеранів АТО. Фото Ольги Матвієнко
Замість стаціонарів та примусу – вільний простір і свобода вибору
– Поштовхом до створення центру стала, перш за все, низька активність самих учасників АТО, які мало беруть участь у навчальних програмах, якихось заходах. Усі зосереджені перш за все на отриманні документів, пільг, того, що обіцяла держава. При цьому не залишається часу на головне – психологічну і фізичну реабілітацію. У Полтаві ж, своєю чергою, немає платформи, де можна збиратися, спілкуватися. Це – міжконфесійний майданчик, де не представлена якась одна організація, а нейтральна територія, де можна провести час із ранку до вечора, – розповів Олександр Алієв.
У реабілітаційному центрі не встановлюватимуть ні часових рамок, ні нав’язуватимуть участь у програмах чи відвідування психолога. Тобто притримуватимуться основного принципу роботи вільного простору. Учасники АТО можуть хоч і цілий день провести у центрі, спілкуватися, дивитися телевізор чи користуватися Інтернетом. Паралельно отримувати й інші послуги.
– Ми будемо не нав’язувати послуги, а надавати їх по мірі необхідності або по запиту відвідувачів. Ми зосередимо у цьому місці також усю інформацію про виші, навчальні програми, вакансії, курси, пільги та послуги тощо, – зазначив Олександр Алієв. – Допомагатимемо просто влаштуватися у мирному житті.
Олександр Алієв
Реалізовувати проект почали приблизно у середині березня. Головне, що потрібно було знайти на старті, – ресурси. Із ідеєю Олександр Алієв звернувся до Полтавського батальйону небайдужих та Архієпископа Полтавського і Кременчуцького Федора.
– За два роки Полтавський батальйон небайдужих перетворився на потужну організацію, і зараз приємно те, що вони вже хочуть і працюють не тільки на війну, на фронт, а й у соціальній сфері на благо місцевої громади. Ідею підтримали, приміщення знайшли. Нам його показали і сказали робити. Спонсорів ми знайшли одразу, зокрема, завдяки ПБНу. Взагалі є величезним індикатором, що ця ідея зараз дуже на часі, всебічна підтримка як з боку місцевої громади, так і чиновників, – розповів Олександр Алієв.
Для майбутнього центру вже придбали великий телевізор, щоб і футбол подивитися у гарній якості, купили масажний стіл і дошку Євмінова, замовили меблі. Знайшовся благодійник, який проплатить заміну вікон. До речі, на купівлю телевізора і принтера гроші переслала із США – «Українська федеральна кредитна спілка Рочестеру» та організація «ROC Maidan.
Центр реабілітації знаходитиметься на Спаській, 10
Ветерани для ветеранів
Аби привести приміщення до ладу, Алієв звернувся до бійців. Багато із радістю відгукнулися на можливість своїми руками створити центр для себе і таких же як вони.
Тепер робота на Спаській, 10 кипить із ранку до вечора.
– Під Горлівку довелося потрапити, служив у 57-й бригаді. А сюди прийшов завдяки Олександру, у соцмережах списалися. Робота просувається добре. Мене спонукає бажання допомогти – і собі самому, і хлопцям, як я, – говорить Василь Гуменчук, який саме шпаклює стіну в коридорі.
Василь Гуменчук
Хтось може працювати цілий день, хтось приходить після роботи, як Микола – працює експедитором в «Астері», а весь вільний час проводить у центрі, роблячи ремонт.
– Був у розвідці 92-ї бригади. Найважче, що пройшов на війні – Дебальцеве, котел весь повністю. А так багато де був. Додому повернувся у вересні 2015-го, – розповідає він. – Найбільше мене після повернення вибісила оця біганина із документами. Усе в різних точках, сім чи вісім різних служб – а толку ніякого, бо всім скрізь було байдуже. Це я зараз можу допомагати, підказувати іншим, а тоді дійшло до того, що на руках купа документів, а куди йти незрозуміло.
Врешті дружина Колі знайшла номер Алієва, який допоміг розібратися. Згодом виявилося, що й самі чоловіки знайомі – разом у госпіталі лежали.
– Налагодили контакт, почали потроху вирішувати проблему. Тепер Коля, як «тимуровець» – сам реабілітувався, у вечірню школу пішов, ремонт робить, іншим допомагає, – доповнює розповідь Олександр Алієв. А Микола говорить – якщо проект пішов, якщо приміщення виділили, то вкрай потрібно його реалізувати, аби у подальшому бійці не проходили після повернення те, що пройшов він і його родина.
Микола працює експедитором, вчиться у вечірній школі і робить ремонт у центрі
Олександр говорить, що терапевтична робота уже відбувається: є мета, люди докладають сили, щоб її досягти, а крім того спілкуються між собою.
– Я ось бачу результати. Ті два хлопця, які працюють над ремонтом центру постійно, вступили до вечірньої школи, готуються вступити до університету. Це люди, які свого часу навіть не закінчили середню школу. І це гарний приклад, перш за все, для інших атовців, серед яких так само добре працює «сарафанне» радіо.
Прийти у центр може будь-хто – і атовці, і їхні близькі
Потрапити у центр реабілітації дуже просто – у будь-який момент прийти на Спаську, 10, де він функціонуватиме, десь із 9.00 до 17.00. Пізніше графік встановлять точний. Олександр Алієв говорить, що вже зараз у центрі є відвідувачі:
– Наприклад, хлопці із четвертої хвилі демобілізації вже про нього дізналися і приходили в гості. Заходять просто поговорити, подивитися. Ось, наприклад, хлопець, який працювати не може через інвалідність, зайшов, подивився, що треба, купив чайник для тих, хто робить ремонт. Така допомога теж вийшла, та і хлопцеві є компанія. І полтавці відгукуються. Написала жінка, запитала, чим допомогти, то оскільки зараз немає там жіночої роботи, попросив принести хлопцям перекусити – прийшла із чаєм та бутербродами.
Олександр Алієв, маючи чималий досвід соціального працівника, і зараз продовжує навчання. Аби якомога краще організувати роботу центру реабілітації відвідує тренінги, на яких представляють програми соцреабілітації саме для учасників бойових дій. Взагалі, вже є чимало бажаючих працювати із ветеранами.
– Ми зараз вже розглядаємо можливість, що у штаті постійно працюватиме один із ветеранів. Інформаційну підтримку, по нормативній базі, по документах надаватиме Державна служба у справах ветеранів. Якщо у нас вийде, то ми тут зробимо виїзний консультаційний пункт служби, щоб для тих, хто щойно повернувся, за допомогою нашої техніки, робити усі необхідні копії, заповнювати заяви. Щоб людина не ходила по кабінетах, не платила ніде гроші. Від нас боєць буде іти, знаючи, де його чекають, у якому кабінеті і на котру годину. Організація «Громадське здоров’я» теж відгукнулася. Там є троє масажистів, які готові по кілька годин чи не щодня приходити і робити масаж хлопцям. Є три психолога, в одного із яких вже навіть є програма реабілітації, затверджена в МОЗ. Тобто підхід у нас серйозний і професійний, – розповідає Олександр Алієв. – Сподіваємося, що в нас тут буде й каністерапія, адже в Полтаві є й такий спеціаліст із двома спеціально тренованими собаками.
Готові тут працювати і з сім’ями атовців, адже реабілітація, подекуди, потрібна не тільки бійцям, а їхнім рідним. Тому планують влаштовувати заходи для дружин та дітей відвідувачів центру. У мріях зробити окрему кімнату для дітей, де вони б були зайняті, поки батьки перебувають у центрі.
Працюватимуть у центрі на волонтерських засадах. У подальшому, сподіваються, отримають підтримку і фінансування міста або області. Щоб взяти працівників у штат.
Для бійців четвертої хвилі демобілізації
Поки у центрі для ветеранів тривають ремонтні роботи, за допомогою у вирішенні нагальних питань бійці можуть звертатися у Державну службу у справах ветеранів війни та учасників АТО у Полтавській області. Ця інформація стосується і тих, хто демобілізувався у попередні хвилі, і тим більше – бійців, які повернуться у четверту хвилю демобілізації.
– Наша служба вже має чималий досвід допомоги бійцям, які повертаються до мирного життя. Якщо є якісь питання з оформлення документі, отримання статусу учасника бойових дій, куди йти, де і що оформляти, ми все роз’яснимо, – зауважує Олександр Алієв.
Звертатися необхідно за адресою: вул. Зигіна, 1, каб. 306, пн.-пт. із 9.00 до 18.00, тел. (095) 61 67 645, Олександр Алієв.
Також діє «гаряча» лінія Обласного контактного центру Полтавської обласної ради – 0 800 502 230.
– Це – також дуже гарний та дієвий інструмент для вирішення нагальних питань. Звертатися можна із будь-якого села, райцентру, міста області, якщо є проблема. Людина дзвонить, записують її дані, питання. Протягом п’яти днів інформацію передають на профільний департамент, де докладають максимум зусиль, аби проблему вирішити. Після цього у письмовому вигляді присилають відповідь, – розповідає Алієв, який також, як учасник АТО має досвід звернення на «гарячу» лінію через відмову у громадському транспорті везти його за пільгою.
Головне, на що наголошує Олександр Алієв, потрібно бути активним. За його словами, часто хлопці, які повертаються, на проблеми нарікають друзям замість звернутися у відповідні служби.
– Це трапляється ще й через погану поінформованість. Наприклад, ось цей номер «гарячої» лінії або про сектор Держслужби у справах ветеранів знають у місті, і то не всі. А в районах взагалі караул. Після того, як ми почали розповсюджувати інформацію, і звертатися почали більше. Але й самим учасникам потрібно бути активнішими, наполегливішими. Проблему із небажанням окремих служб чи службовців виконувати свою роботу ми можемо справитися. Сподіваємося, що після відкриття центру зможемо залучити і допомогти ще більшій кількості людей повернутися до мирного життя.
