У Полтаву повернулися демобілізовані "ангели" – учасники АТО. Фото Андрія Іванова
Сьогодні, 19 вересня, на площі біля облдержадміністрації урочисто зустрічали полтавців, які повернулися із зони антитерористичної операції.
Повернулися військовослужбовці військової частини В2596.
Різні за фахом та освітою, на Сході країни вони трохи більше року рятували життя інших. Нині санітари 8 автомобільної санітарної роти повернулися в обійми рідних.
Зустріла чоловіків і місцева влада. Зокрема, були присутні голова Полтавської облради Петро Ворона і заступник голови ОДА Олег Пругло.
– Сьогодні у Полтаві відбулося свято вишиванки. А я подумав, чи могло б воно відбутися, аби ви не захищали нас. У нашому місті свято, не чути пострілів, мир і спокій. Навіть важко уявити через що пройшли ви. Ви ангели, вивозили побратимів. Слава Україні і слава вам, хлопці, – сказав у промові Олег Пругло.
– Дорогі друзі, щиро вітаю вас із поверненням на рідну землю. Свою місію ви виконали із великою честю. Тож шана і подяка вам. Влада іноді буває байдужа до вас. Бо ще є такі, яких потрібно вчити любити Батьківщину, шанувати вас, – сказав Ворона.
Разом із мужніми чоловіками повернувся і пес, який слухняно сидів поряд із господарем та ні на крок не відходив від нього.
Командир роти, Сергій Зарівчацький, розповів, що додому повернулися він, фельдшер і 35 санітарів.
– Наша рота почала свою історію в АТО із 28 серпня 2014 року. Довелося бувати у різних точках, населених пунктах. На щастя, у нашій роті немає втрат. А от наші колеги із 7 роти (Хмельницький) втратили одну людину. Були в Широкиному, Пісках, Авдіївці. Доводилося забирати полонених, живих, поранених, і навіть тих, від тіл яких майже нічого не залишилося. Ми знали, що це наша робота. Так, було тяжко. Хлопцям від 21 до 50 років. Серед нас був один афганець, але і він говорив, що теж тяжко. Та ми знали, куди їдемо. Ми санітари. Нас називали скрізь ангелами. Тому що раділи, коли ми їдемо, значить хлопців можуть спасти. А з іншого боку, ми ж можемо їхати уже по мертвого. І знаємо, що чиїсь матері, дочці, жінці, можуть привезти мертвого. Не зважали на обстріли, бо така робота. Добре, що транспорт ніколи не підводив, хоча працював як, то кажуть "на чесному слові", – розповів Сергій Зарівчацький. – Хоча ми не медики. Особисто я за освітою вчитель. Серед нас були люди різних професій: вчителі, водії, слюсарі, навіть безробітні. І було усього троє фельдшерів, які мали медичну освіту. Двоє постійно перебували на базі, один виїжджав із нами. Був один хлопець-фермер, він не служив в армії. Але за час перебування в АТО навчився робити все. На ходу в авто ставив крапельниці, робив перев’язки. Але теж вивів усіх живими.
Зустрічали демобілізованих не лише рідні та друзі. Привітати земляків прийшли й просто небайдужі жителі обласного центру. Хлопцям дарували квіти, радісні посмішки і теплі обійми. Матері, дружини і доньки не приховували сліз радості і щастя від того, що їхні захисники повернулися додому.
