Дана проблема провокує безліч запитань. На кілька з них я спробую дати відповідь.
Тож, питання перше: чому вікова позначка тих, хто одружується тепер невпинно зростає?
У післявоєнні роки по всьому радянському простору спостерігалося «омолодження» шлюбного віку. Якщо у першій половині ХХ століття середній вік вступу до шлюбу сягнув свого історичного максимуму( 27 років для жінок, і 29 - для чоловіків), то після подій 1941-1945 років ці позначки почали знижуватися. Налякані минулим, люди намагалися якомога скоріше створити родини та народити дітей, аби було продовження роду. Так, наприклад, вже в 1970-их роках середній вік вступу до шлюбу для жінки становив 18-19 років, при цьому частота вступу в шлюб була найбільшою у 18-річному віці( слід зазначити, що вік жінок, яких опитували, становив 17-28 років).
З початку 2000-них вікова позначка для вступу у шлюб почала знову рости. Україна, що не так вже й давно отримала статус незалежної держави, ще повністю не стабілізувалася. Політичні події, нестабільна економічна ситуація – усе це не може створювати позитивне тло для росту населення. Молодь не спішить створювати родини. Певним гальмом є ще й певна взаємодія та зміна цінностей населення відповідно до цінностей заходу, де переважає споживацьке ставлення до життя. Тобто тепер молодь перш за все ставить за мету «встати на ноги», збудувати кар’єру, а вже потім, мабуть, і про сім`ю думати.
Питання друге звучить так: що є причиною страху молоді перед вступом до шлюбу?
Звісно, причини невступу до шлюбу бувають різні: хтось банально не знайшов потрібну людину, хтось поки не має фінансової змоги, а хтось має купу страхів стосовно цього.
Найпоширеніші страхи:
- Страх відповідальності. Люди розуміють, що після вступу в шлюб вони матимуть більше додаткових функцій, їхні особисті потреби будуть залежати не тільки від н залежнх самих, а й від партнера.
- Страх розчинитися у відносинах. Існує певний стереотип бажаної поведінки, з яким дііти виростають і все життя хочуть йому відповідати. Ці картини ідеальної поведінки наказують, як повинен вчиняти справжній чоловік чи жінка, які почуття вони мають право демонструвати, яким почуттям просто не повинно бути місця. У результаті люди бояться морально підпустити партнера занадто близько, побоюючись, що він стане впливати на нього, спробує впливати на його вчинки і захопить весь його особистий простір.
- Страх порушення особистого психологічного простору.
- Страх повторити негативний досвід батьків (з цього навіть може виникати думка, що розлучення невідворотнє, тому не варто навіть і старатися)
У більшості випадків ці страхи невмотивовані належним чином і виникають лише через недостатню освіченість молоді у даному питанні. Що ж робити у такому випадку?
Існує, зокрема, в Україні, як світська, так і релігійна підготовки до шлюбу. Завдання цієї програми — підготувати молодих людей до сімейного життя, навчити їх будувати здорові стосунки. Мета — зменшити не лише кількість розлучень, а й рівень насильства в родинах. Наречені можуть безкоштовно відбути спеціалізований курс після того, як подадуть заяви в РАЦС. Програму провадять спеціалісти: психологи, соціальні працівники та лікарі. Теми курсу стосуються сутності подружнього життя і взаємовідносин у сім'ї, психологічних проблем та їх подолання, криз у подружжі, планування родини. Передбачено зустрічі з батьками наречених та декілька занять про значення духовності в житті подружжя. На тренінгах-курсах, шлюбні особи можуть краще пізнати одне одного, з'ясувати важливі питання спільного життя щодо обов'язків у сім'ї, народження та кількості дітей, ставлення до кар'єри тощо.
Яка ж головна проблема неготовності до вступу у шлюб на думку сучасної української молоді?
Згідно з проведеним мною соц. опитуванням, сучасна молодь у віці 18-25 років зовсім не готова до такого, на їхню думку, «раннього вступу у шлюб».
Головною проблемою для неготовності створювати родину у такому віці виявилася недостатня фінансова забезпеченість.
Таким чином, 61,9% опитуваних не мають свого житла, проживають з батьками, працюють 28%, а отримують, на їхню думку, достатньо коштів лише 9,5%. Варто додати, що більшість обрало б вдалу кар`єру, аніж створення своєї родини.
Сучасні Ромео І Джульєтти стали радше схожі на більш старше покоління усіх відомих Шекспірівських родин. Кохання відійшло на задній план, а фінансовий статус – на перший.
Для формування позитивного ставлення сучасної молоді до шлюбу варто проводити ґрунтовні програми щодо подружнього життя і взаємовідносин у сім'ї, психологічних проблем та їх подолання, криз у подружжі, планування родини.
Це мінімізує й так високу статистику щодо розлучень серед молодих сімей України.
І пам’ятаймо, шлюб — це угода, умови якої щодня переглядаються і затверджуються заново. Брижит БАРДО
