Робота, навчання, волонтерство, відпочинок, вечірня кава на літній терасі, споглядання за нахабними голубами біля фонтану… Ну і, звичайно, мітинги, суперечки, лайки на «безлаберну» владу. Як же без цього у Полтаві? Тим часом, ви помітили – майже минає весна. А ми уже звиклися з тим, що в Україні війна, ціни і тарифи ростуть із неймовірною швидкістю. Майже як гриби після дощу. І уже мало що торкає наші серця і душі.
А там, у зоні АТО, хлопчики чекають нашої з вами допомоги, підтримки, уваги. Ті, які живі, і ті, чиї імена назавжди залишаються у пам’яті, викарбувані на меморіальних дошках. Але ми наскільки звиклися з думкою, що у нашій державі біда, що перестали надто сильно перейматися через це. Ба більше – вважаємо це нормою, на жаль. Тому, дорогі читачі, хочу попрохати вас – на мить залиште усі свої термінові справи, погляньте на небо. Бачите, які там красиві, вишукані хмаринки? Завдяки хлопцям з АТО небо над нашим містом мирне. Тому давайте допоможемо зробити його мирним і там, де зараз це найбільш потрібно – на Сході нашої України. Давайте допоможемо хлопцям триматися: грошима, речами, обладнанням.
Адреса незмінна: Полтава, Свято-Успенський собор.
Адже ми сильні, зможемо! Слава Україні!
«Є обеліски, плити і колони.
І урочисті квіти роковин.
І хто ми є? Усі усім мільйони,
А хтось комусь однісінький один.
Тебе немає. Але є мій спомин.
І не згадаю, ні, я спом’яну.
І спом’яну, і пом’яну.
І ще раз війни прокляну.»
Ліна Костенко
