Зворушлива історія про те, як швидко люди забувають своє коріння, історію, відмовляються від давніх сімейних цінностей, сповнена українськими народними піснями і показана грою однієї акторки – таке бачення на казку «Вітряний млин» у режисера Хмельницького театру ляльок «Дивень» Сергія Брижаня.
Акторка Наталія Брижань у ролі Старої Вітряниці. Фото Ольги Матвієнко
Виставу за мотивами твору Ганса Крістіана Андерсена «Стара Вітряниця» показали на сцені Полтавського театру ляльок у рамках фестивалю «Зоряний шлях».
– Нас запросили на фестиваль у Паневежис у Республіку Литва. А їхній театр ляльок носить ім’я Ганса Крістіана Андерсена, тож і виставу ставити потрібно було за мотивами його казок. Ми довго вибирали. Спочатку думали про Снігову Королеву, але часу на підготовку великої кількості реквізиту не було. Коли залишалося вже зовсім мало часу, мені подзвонили із Литви, потрібно було назвати твір, бо вже афіші друкували. І я не дивлячись відкрив збірник казок Андерсена і прочитав у слухавку «Вітряний млин», – розповів історію створення вистави Сергій Брижань.
Подивитися виставу прийшли так багато і самих учасників фестивалю, і пересічних полтавців, що камерний зал театру ледь вмістив бажаючих. Затишна атмосфера невеликого залу тільки доповнила загальний настрій вистави.
На сцені – акторка Наталія Брижань, яка грає Стару Вітряницю. По суті, у виставі усе головне передає вона живою грою, а ляльки лише доповнюють створюють обрамлення до історії старого млина.
Власне, ця історія – розповідь про родину, для яких Стара Вітряниця була домом, годувальницею, розказана незвично, старовинними українськими піснями.
Лише іноді говорить Вітряниця, ще менше говорять ляльки – господар і господинею та їхні діти.
– Ми українці й по-своєму читаємо будь-яку казку, тож і Андерсен у нас показаний із точки зору українця, адаптований до наших традицій, – розповіла Наталія Брижань.
Після перегляду цієї лялькової вистави для дорослих у глядачів різні думки, що ж хотів розказати і показати режисер. Хтось переконаний, що вистава про те, як все на світі рано чи пізно минає, хтось говорить про відмову від свого коріння, історії.
Сергій Брижань говорить, що підказки глядачам дають театральні критики, а він та актори лише розповідають історії, але все ж поділився своїми думками:
– Історія дуже проста: Стара вітряниця довгий час була для людей домом, годувала їх, була їхньою душею. А коли стала старою і непотрібною, усе це забули і не задумуючись її спалили і купили новий млин.
