Самі організатори (спільнота «Чиста Полтава» у соцмережі) прибули на місце ще за півтори години до початку. Для того, щоб жоден волонтер не постраждав, у входах до небезпечних ділянок будівлі були розвішені написи «Вхід заборонено».
Перед початком робіт викладач архітектури Артур Ароян провів інструктаж з техніки безпеки. Люди, котрі прийшли допомагати, розбивалися по кілька чоловік і розподілялися по кімнатам, котрі потребували прибирання. На подвір'ї перед корпусом був розміщений столик, де кожен бажаючий міг взяти собі рукавички, маску на обличчя (організатори пильно слідкували, щоб кожен, хто працював у приміщенні мав маску).
Чи то координатори недооцінили кількість людей, чи то ентузіазм прибираючих був на висоті, але волонтери не тільки прибрали ліве крило першого поверху, але й активно взялися за два інших поверхи.
Частина людей працювала на вулиці — складали дрова, прибирали сміття з центрального входу, перебрали деревину.
Для тих, хто втомився і хотів перепочити, дівчата заварювали чай. Люди поприносили печиво, вафлі, бублики, навіть фініки з курагою. Тож і робота йшла добре, і дозвілля проходило смачно. Молодь знайомилася між собою, адже спільна праця об'єднує. Одна дівчина навіть запропонувала наступного разу в рамках заходу влаштувати акцію «Знайди своє кохання на прибиранні у Кадетському».
Особливий ажіотаж викликали двоє цуценят, котрих знайшли в одній із закинутих кімнат. Чи не кожен хотів хоча б на кілька хвилин взяти його на руки, а більш ініціативні навіть купили їм собачий корм. Зрозумівши, що не можна їх так просто лишати напризволяще, одному цуценяті вже знайшли господаря, а іншого (чорненького) взяли на певний час, поки не віддадуть у добрі руки.
Більшу частину волонтерів складали молоді люди, але були і винятки. Один літній чоловік розповів, що прийшов сюди, бо побачив листівку з інформацією:
— Я сказав своїм синам — не чекайте мене вдома до другої дня, я йду прибирати те місце, де я навчався.
Весь процес знімався на камеру і кожен бажаючий міг поділитися своїм баченням Кадетського, його перспектив і взагалі всього заходу.
Особливої уваги заслуговують люди, які залишилися до самого кінця і виконали найважчу роботу – грузили мішки з будівельним сміттям після 5-годинного прибирання. Згодом перший поверх був повністю закритий, щоб уникнути проникнень. Ці люди (на фото) – реальні герої!.
Роман Повзик, НМО «Magnum Opus»
