Тетяна Лимар
Образотворчому мистецтву Тетяна Лимар навчалася в художній школі, а 2008 року вступила до Полтавського національного університету імені Юрія Кондратюка за спеціальністю. Потім вступила до Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка на психолого-педагогічний факультет за напрямом образотворче мистецтво.
Нині художниця постійна учасниця міжнародних фестивалів та національних конкурсів, пленерів. Роботи Тетяни були виставлені на всеукраїнських виставках, остання з яких присвячена 200-літньому ювілею від дня народження Тараса Шевченка.
Треба зауважити, що за словами працівників салону, після виходу в ефір сюжетів про виставку художниці, глядачі приходили, аби побачити творчість майстрині особисто.
Користуючись нагодою, ми не змогли не поспілкуватися з самою художницею Тетяною Лимар.
– Тетяно, як з’явилося бажання навчатися образотворчому мистецтву в художній школі?
– Це сталося зовсім випадково. Моя мама прочитала, здається, в газеті оголошення про набір учнів до художньої школи. Запропонувала спробувати, я погодилась. Так і почала відвідувати школу, але одного разу я вирішила зробити перерву, адже подумала, що це не моє. Думала, що краще буду навчатися, аніж відволікатися на щось несерйозне. Та це тривало недовго, бо відчула, що таки хочеться творити, це цікаво і вдома вже не так малюється, хочеться в колективі. В художню школу я повернулась, мене поновили (не ходила майже місяць) і це стало, так би мовити, моїм першим випробуванням.
– А в звичайній школі траплялися випадки, коли просили щось намалювати, адже тих, хто має до цього здібності буває «експлуатують»?
– Звісно. Як тільки-но дізналися, що я відвідую художню школу, просили малювати плакати, а коли були вилазки, робила стінгазети. Малювала разом з однокласницею, яка теж ходила до художньої школи, але зараз вона перекладач і образотворче мистецтво в неї залишилось як хобі, а в мене це переросло вже в професію.
– Що Вас надихає на створення картин?
– Внутрішній стан. Малюю, коли побачу щось красиве чи просто на природі, а іноді буває й таке, коли спиш, картина якась з’являється в уяві і вона не дає спокою, поки її хоча б частково не втілити в життя.
– А скільки картин всього маєте?
– Я навіть не рахувала. Адже перші роботи мені здаються недосконалими. Картин, які на виставках, приблизно 30.
– Скільки часу Ви витрачаєте на створення картини?
– Я не довго мучу роботи, десь в 2-3 прийоми. Витрачаю, якщо це короткотривалий етюд, приблизно 1 годину. Якщо картина вимагає тривалої роботи, то це десь 2 дні по 3 години.
– Це Ваша перша персональна виставка?
– Третя. Почала з нашої обласної бібліотеки, потім в Диканьці, бо я звідти родом. Там був теплий прийом, навіть не очікувала.
– Ви продаєте картини?
– Так. Перша була продана в бібліотеці зовсім випадково. Коли забирали роботи, не встежили й одну забули, а потім її захотіла придбати співробітниця бібліотеки. З того часу і продаю роботи. Приємно, що своєю улюбленою справою можна ще й заробляти гроші.
–А яка ціна картин?
–Поки що беру від 200 до 500 грн. Це зважаючи на те, яка саме картина.
– Які у Вас плани на майбутнє?
– Я помітила, коли розвішувала картини для персональної виставки, що вони різняться між собою. Потрібно працювати в якійсь одній для себе сфері, наприклад, якщо це пейзажі, то це пейзажі. На майбутнє, якщо я буду виставляти картини, то тільки серіями робіт, щоб це було красиво, естетично й однієї тематики. Поки що у мене пейзажі й пейзажі з архітектурними моментами. Надалі хотілося б зробити акцент більше на архітектуру.
– Ваше життєве кредо?
– Ніколи не опускати руки. Бувають такі моменти, коли думаєш, що вікно творчості зачинене, нема куди рухатись. Іноді сама лінуюсь, дозволяю собі відпочити, але все одно берусь до роботи.
Підготувала Яна Боровська
