Нагадаємо, у такий спосіб наші дописувачів стають претендентами на премію (детальніше про умови конкурс).
Своїми роздумами на тему «На зміну Леніну. В очікуванні нового ідола» поділився Вячеслав Труш:
Що постане на місці пам’ятника Леніну у Полтаві… Аби не зміна і не ідол. Дуже небезпечно створювати собі ідолів, ховати в камені того, хто має бути в серці, в діях, а чи в ще не створених популярних кінофільмах чи книжках.
Іван Мазепа, Симон Петлюра, Патріярх Мстислав (Скрипник) – всі вони пов’язані із Полтавою, фігури всеукраїнського масштабу і достойні увічнення в пам’яті нащадків у скульптурі та в назвах вулиць. Але пам’ятники мають бути не ремісницькими зображеннями, а осяяннями в камені. ЯкШевченко біля Історичного музею. Таємнича піраміда мудрих єгиптян, яка, розкрившись світові, вилонює Кобзаря. Принаймні так бачиться цей мистецький твір мені.
А на місці пам’ятника Леніну, уособлення насильства й ідолопоклонства, варто встановити щось світле й хороше, що свідчило б про красу, вічність та Україну. Що нагадувало б Сходу про Захід, а Заходу про Схід. Приміром – капличку.
Тих, хто вперше подорожував Галичиною, напевне найбільше дивували ці самі каплички. Такі вони різні – великі й маленькі, вигадливі й прості. Часом – це фігура Діви Марії, часом – ніби затишна альтанка із квітами й іконами. В деяких навіть є світло, а в деяких можна просто заховатися від дощу й помолитися чи помріяти… Дивувало те, що вони такі красиві й тендітні, але вандалізму немає, що вони довірливо відкриті для всіх. Як кажуть досвідчені подорожні – каплички далі на схід закінчуються Тернопільською областю. Бо неймовірно уявити в промисловому районі таку річ неушкодженою, без сміття, необмальованою. А чом би не порушити цей стереотип? Не протиставитися як ідолопоклонству, так і руйнуванню? Чом би й не встановити таку капличку на місці пам’ятника Леніну? Просто позаконфесійну Діву Марію із омофором, а чи інше зображення. Із квітами й підсвіткою вночі. Пам’ятник довірливості й відкритості до світу.
