Тому жінка благає небайдужих про допомогу та продовжує оббивати пороги владних кабінетів. Пенсіонерка, колишня зірка полтавського спорту, жила просто неба – на лавках, а якщо пощастить, ночувала на вокзалах.
Житловий будинок на кілька господарів розташований на провулку Квітки-Основ’яненка. Це неогороджене старе подвір’я, яке давно не ремонтували. Колонка у дворі не працює, господарчі будівлі, здається, ось-ось розваляться від найменшого пориву вітру. Підходячи до будинку, де відома раніше у Полтаві спортивна активістка (до слова, у 80-і Майя Дмитрівна несла Полтавою Олімпійський вогонь) виховала доньку, пенсіонерка не приховує сліз, розмазуючи їх по щоках, ніби дитина. Каже, боляче дивитися на руїни і розуміти, що можливості відновити попелище – жодної.
Коли приходить на попелище свого дому, викликають «Швидку»
– Я дуже рідко приходжу сюди, надто боляче бачити, що все твоє життя, молоді роки, пам’ять про спортивну юність, назавжди зруйновані, – плаче жінка. – Так хвилююся, що мене звідси «Швидка» іноді забирає, наскільки нестерпно бачити руїни.
Сім місяців тому пенсіонерка вийшла до магазину неподалік, щоб купити хліба. А повернувшись за двадцять хвилин, побачила, що її оселю охопило полум’я.
Жінка переконана, що її дім пограбували і підпалили
– Частина мого будинку (з обох боків кімнати помешкання належать кільком іншим власникам) згоріла 14 березня вщент, двох кімнаток і коридорчика як і не було, залишилися чорна пустка і обламки того, що вдалося загасити, – розповідає полтавка. – Коли підійшла і побачила, що дім горить, помітила: двері були відчиненими, але, йдучи з дому, я, звісно, їх зачиняла. Переконана, до пожежі мене пограбували. А потім, мабуть, підпалили будинок. Згодом рятувальники сказали, що пожежа сталася через закорочення електропроводки, але мало в це вірю.
Майя Дмитрівна зверталася з заявою до міліції. Там, як розповіла, справу передали на розгляд у прокуратуру. Потім питання згорілого будинку, який нібито спершу пограбували, взагалі закрили, через відсутність складу злочину, за словами Майї Шаповал.
– Зверталася з проханням допомогти відремонтувати будинок в усі інстанції, в які лише можна, але скрізь отримувала лише папірці з відписками, ремонтом ніхто не займається, звідусіль мене женуть, мовляв, Ваш будинок – самі й ремонтуйте, – ділиться бідою жінка.
Полтавка живе на пенсію, жінка – інвалід. Грошей, щоб відновити оселю, немає.
– Живу по чужих кутках, спершу на лавах ночувала, потім – на вокзалах, але звідти виганяли, наче бездомну собаку, – розповідає. – Тепер ось, слава Богу, одна жінка погодилася мені допомогти, узяла до себе. На свою пенсію аж ніяк не вийде зробити ремонт, надто вона мала. Крім того, допомагаю родині – доньці й онуку. Донька з чоловіком не мають роботи і власного житла, живуть на квартирі, яку винаймають. Я ж мати, то моя кровиночка, повинна допомагати якоюсь копійкою.
У молодості жінка переймалася лише проблемами спорту. Про те, як доведеться зустрічати старість, не думала.
– Усе життя була відомою спортсменкою, виступала за Україну, Росію, виші, в яких навчалася, – згадує. – Займалася велосипедним видом спорту, лижами та біатлоном. Тепер же не маю жодної згадки про минулі роки, усе вщент згоріло, не залишилося жодної нагороди, фотографії. Хіба ж тоді я думала, що усе так вийде… Раніше з сусідами жили дружно, дні народження разом святкували, ключі від кімнат залишали, якщо треба. А зараз частини будинку викупили «круті». Через непорозуміння з новими сусідами життя не було навіть до пожежі. Бувало, увесь будинок користується моїм телефоном, а рахунок мені доводиться сплачувати. І забороняла, але все одно.
Через складну ситуацію з сусідами пенсіонерка навіть побувала у СІЗО.
– Мене забрали як свідка з наркоманії – так пояснили в міліції, – каже. – Забирали в Октябрський відділ міліції, там добу тримали, били. Писала потім скарги, але ніхто їх не розглядав. Так досі не можу домогтися ніде справедливості. Але нічого, Бог усе бачить!
Із проханням розібратися та допомогти відновити будинок, адже йде зима, жінка зверталася до Президента.
– Розгляд моєї проблеми передоручили міській владі, а що вона зробить, якщо я вже до неї зверталася, – говорить Майя Дмитрівна. – Мер Олександр Мамай дав відписку, що немає у місті коштів, аби виділити на ремонт. Рятувальники і пенсійний фонд теж не хочуть допомагати.
Жінка дуже хвилюється, що доведеться зимувати надворі. Донька ледь не щодня ходить на згарище батьківського будинку, щоб потроху розібрати сміття, яке залишилося від пожежі. Іноді пенсіонерка приходить допомагати. Але робить це вкрай рідко через хвилювання за оселю та хворі ноги. Поки жінка намагається знайти підтримку влади і небайдужих людей, її подвір’я заростає бур’янами.
Фото – Олег Журавльов
