Володимир Рубан очолює Центр звільнення полонених. Фото зі сторінки спільноти у Фейсбуці
Центр гуманітарної допомоги по звільненню полонених та заручників на чолі з генерал-полковником Володимиром Рубаном протягом кількох місяців проводять роботу з розшуку та визволення людей у зоні АТО. Вони склали інструкцію для українців, як правильно починати процес визволення людей.
Перший крок – написати заяву до СБУ про те, що людина пропала. Лише після цього направити Центру звільнення полонених повідомлення про зникнення із номером заяви у Службі безпеки України.
– Ми дуже просимо надавати ВСЮ інформацію про людей, які зникли. За інформацією «Знайдіть друга Колю Петренка» (умовно) ми не знайдемо і не звільнимо нікого, – наголошують працівники Центру.
Отже, інформацію просять надсилати на електронну скриньку centrosvobplen@ukr.net у наступному порядку:
1. Повне прізвище, ім’я, по батькові зниклого.
2. Число, місяць та рік народження (принаймні рік).
3. Де проживає (назви села/міста та області достатньо).
4. Статус зниклого (військовий, цивільний чи волонтер тощо).
4.1. Якщо військовий – звання, посада, частина (достатньо номера бригади або назва добровольчого загону). Якщо мова йде про добровольців чи службовців Національної гвардії, то тим більше радять надсилати дані приватним повідомленням або на електронну скриньку, адже сторінку у соціальній мережі можуть бачити всі.
5. Дата, коли пропав (потрапив до полону).
6. Де пропав або потрапив до полону.
7. За яких обставин пропав або був взятий у полон.
8. Чи були дзвінки «з тієї сторони».
9. Номер та дата вхідної заяви про зникнення людини в СБУ.
10. Контактні номери родичів зниклого.
У центрі звільнення полонених наголошують також, що вони безпосередньо не займаються розшуковими роботами, а спеціалізуються на переговорах. Зазвичай вони виїжджають туди, звідки точно надходили повідомлення про полонених, хто вони і в якого польового командира знаходяться.
Також наголошують родичам зниклих: у разі телефонного дзвінка із повідомленням, що людину взяли в полон, потрібно наполягати на підтвердженні того, що він живий (просити поговорити) та з’ясувати, де саме він знаходиться (у кого він в полоні, в якому населеному пункті).
– Також попереджаємо родичів, що на них можуть здійснювати психологічний тиск через полонених. І вимагати звернутися до журналістів, підняти шум, поширити заяви тощо. Чим більше ви будете виконувати ці вимоги, звертатися до преси, тим менші шанси на швидке звільнення ваших друзів та родичів, – попереджають у Центрі.
Через обсяг роботи працівники Центру звільнення полонених не завжди мають змогу відповідати на листи та повідомлення. Якщо відповідь на повідомлення про зникнення людини не надійшла – це може означати, що інформація про цих людей вже є у базі.
