Свого часу світову славу мав Рішард Капусцінський, потім цю естафету перейняли Яцек Гуґо-Бадер і Маріуш Щигел. Наразі молодше покоління яскраво представляє Вітольд Шабловський.
Свого часу цей поляк вивчав політологію у Варшаві та Стамбулі. Згодом почав працювати на CNN Turk, де отримав змогу подорожувати всією Туреччиною. Вже з 2006 року він стає кореспондентом у «Газеті Виборчій», одному з найпотужніших національних видань своєї Батьківщини.
Книга «Убивця з міста абрикосів» являє собою збірку репортажів Вітольда про країну Орхана Памука, Аттатюрка і сонячних курортів. Автор показує читачу ті сторони турецького життя, котрі навряд чи можна побачити, мандруючи нею через туристичні фірми.
Кропітка робота репортера, перевірка деталей, пошуки очевидців різних подій, котрі цікаві Шабловському – все це є тією підводною частиною айсберга, котру важко помітити, читаючи текст. Автор залишає лише найважливіші моменти, квінтесенцію репортажів.
Книга розповідає не надто приємні і гламурні речі з життя турків. Так, окремий репортаж присвячений кривавій традиції вбивати жінку (сестру, доньку), якщо у неї був секс з іншим, окрім чоловіка (навіть у випадку зґвалтування чи просто пліток про легку поведінку). Інший – про прем’єр-міністра Ердоґана і політичні стереотипи, котрими живуть виборці (зокрема, цікавий факт – довжина вусів турків залежить від їх вподобань у владі). Психологічно важко читати текст, присвячений життю двох колишній повій, котрі мали приймати щодня у себе по 30 чоловік. Найцікавіші (на мою думку) – розповідь про життя Алі Агджі, котрий понад тридцять років тому вчинив замах на Папу Римського Івана Павла ІІ, і про власника взуттєвої фабрики, чий черевик був кинутий іракським журналістом у Джорджа Буша (що підняло продажі взуття до захмарних висот).
Книга показує турків на диво парадоксальними людьми. Вони ніби й дивляться на Захід і поволі переймають його цінності, але все ж залишаються у великій залежності від своїх традицій (як культурних, так і релігійних). Складна історія становлення, неоднозначні відносини з вірменами, міжнаціональні свари з курдами всередині країни – все це накладає відбиток на цей народ.
Книга Вітольда Шабловського читається легко (каже людина, яка прочитала її за день), кожен репортаж написаний так, ніби це Ти подорожуєш разом із журналістом і спілкуєшся з місцевими жителями.
А польська репортажистика – таки дійсно дуже крута.
Роман Повзик, незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus»