Учасники воркшопу працюють над картою велодоріжок у Полтаві. Фото надане Іриною Садовніковою
Ірина Садовнікова – велоактивістка, координатор проекту «Полтава велосипедна». Вона розповіла про свої проекти та роботу стосовно покращення інфраструктури міста.
– Як виникла ідея зайнятися велоактивізмом?
– Велосипед у мене з’явився відносно недавно. Десь 5 років тому. Його мені порадив купити мій колега з роботи. Він просто сказав: «Ялина, я бачив велосипед і він просто створений для тебе». Я пішла подивилася, дійсно класний велосипед і недорого. І от таким чином мене підсадили на велосипед, в прямому і переносному сенсі.
Я пам’ятаю, коли перший раз забирала велосипед із магазину, це був березень, я їхала по вулиці й відчула, що це дійсно той транспорт, який мені підходить. Просто після забитих маршруток і тролейбусів, на ньому було дуже-дуже класно. Для мене це свобода пересування – на велосипеді ти не закритий від світу залізною оболонкою автомобіля, ти можеш швидко встати з велосипеда, пройтись пішки, запросто поїхати на природу, особливо в ті місця, в які важко дістатись пішки або на машині.
– Ти задоволена результатами своєї роботи?
– Поки що в мене було не дуже багато публічної активності, а більше організаційної роботи, невидимої з першого погляду. Але вже цими вихідними відбудеться воркшоп з розробки Концепції розвитку велоінфраструктури Полтави – основна частина проекту, який зараз реалізовується. Після нього я зможу сказати, чи задоволена результатами. Звичайно, є певні зрушення, є люди, які зацікавилися, є волонтери, які надають допомогу, є бажаючі стати велотренерами і навчати абсолютно безкоштовно. Насправді відчувається, що не вистачає полтавській велоспільноті такого поштовху, координації, заохочення, мотивації. Те, що люди об’єднуються, – я цим дуже задоволена, – є зворотній зв'язок і є певний діалог з владою.
– У тебе велика команда?
– У цьому проекті активно задіяні дві громадські організації: «СІТІ ЛАБ» і «ВелоПолтава». Можна сказати, що є троє людей, які активно залучені до роботи і ще кілька людей підключаються до нас періодично. Приблизно 5-6 людей в команді, які щось організовують.
– До твоєї команди може приєднатися будь-який бажаючий?
– Так, у цьому я не обмежую. Я вважаю, що не потрібно ставити якихось серйозних рамок, щоб люди не відчували, що це якась закрита організацію чи якийсь VIP-клуб. Тобто це робиться для всіх, тому ми всіх і закликаємо долучатись до проекту.
Ірина Садовнікова. Фото зі сторінки у facebook.com)
– З якими труднощами ти стикаєшся у своїй роботі?
– Є недовіра. Я стикнулася з тим, що велосипедисти, які уже брали участь в якихось проектах, що потім отримали певний політичний підтекст, відмовляються з нами співпрацювати. Буває, що і на мій проект так кажуть, що це може бути пов’язано з політикою. Це неприємно, звичайно, але я розумію, що ці люди не на рівному місці це придумали. У міськраді важко сказати чи активно, чи пасивно нас сприймають. Там є люди, які їздять на велосипедах, і які цікавляться, допомагають. Незважаючи на те, що це не головна тема зараз, я прекрасно розумію, що є, звичайно, набагато важливіші питання. Але можна сказати, що це зараз мій «фронт», на якому я борюся.
– Розкажи про воркшоп.
– Чому саме така назва? Багатьом людям незрозуміло, що це за слово. «Воркшоп», у перекладі з англійської, це майстерня. За формою – це така практична групова робота над конкретними завданнями. Завдання на найближчому воркшопі – розробити для Полтави чернетку мережі велодоріжок. Ми беремо карту міста і з представниками міської влади, експертом та велоактивістами аналізуємо звідки і куди рухаються по місту велосипедисти. Тобто, як саме вони рухаються від своїх спальних районів до місць роботи, навчання та відпочинку. Ми з’єднуємо ці точки на карті прямими лініями, а потім переносимо на існуючу мережу доріг найбільш насичені перетини цих ліній. Можна сказати, що це чернетка того, де їздять велосипедисти і де можуть бути потрібні велодоріжки.
На наступний день ми їдемо по цих маршрутах і дивимося, яка ситуація відбувається в реальності. Наприклад, де широка дорога, там можна частину дорожного полотна віддати під велосмугу, де дуже активний рух машин і на тротуарі, там потрібна відокремлена велодоріжка, де пішоходи не дуже часто ходять, там можна зробити спільний вело-пішохідний рух (але я не дуже підтримую забирання простору у пішоходів). Також будемо працювати над визначенням місць, де потрібні велопарковки, але до цього ми перейдемо вже наступного разу.
Результати воркшопу. Фото надане Іриною Садовніковою
– За який час ви плануєте зробити цю карту?
– Чернетка буде готова фактично в кінці другого дня воркшопу. На наступному воркшопі ми будемо її доробляти, це буде десь через місяць і ще через деякий час ми її презентуємо публічно, запросимо всіх до обговорення, хочемо, щоб вело спільнота почитала цей документ, внесла свої правки, корективи, зауваження. В кінці кінців її має затвердити міська рада на сесії, як основу для подальшої розробки міської цільової програми розвитку велотранспорту. Так відбувається в багатьох містах, тобто концепція – це стисла витримка такої програми. У програмі все більш детально розписується: що? коли? де? як? за які кошти? яким чином? хто робить? Це вже більш серйозний документ.
– Які плани на майбутнє?
– Я планую, що концепцію все таки буде затверджено. Це залежить, звичайно, від часу. Мені хочеться, щоб у міста була програма розвитку велосипедного транспорту. Я вважаю, що кожне місто має розробити таку програму і думати про те, як розвивати такий велотранспорт. Тому що люди пересідають на автомобілі і не розуміють, що тим самим вони шкодять власному здоров’ю, вони мало рухаються, мало дихають свіжим повітрям. А від браку рухливості і постійного сидіння можуть розвитися різноманітні захворювання, наприклад, ожиріння чи серцево-судинні хвороби. Я хочу бачити Полтаву чистою, а її жителів – здоровими та активними.
