На Полтавщині «Ілліч пішов», а виріс патріотичний пам’ятник. Фото зі сторінки Костянтина ІщейкінаВін з’явився на місці Леніна, про те, як народився, читайте далі.
– Пам’ятник у Лубнах створений з ініціативи міського голови Олександра Грицаєнка і моєї ініціативи, – розповів народний депутат Костянтин Іщейкін. – Ми не раз говорили про облаштування місця, яке Ілліч нарешті покинув узимку 2014 року. Лубенці подавали різні пропозиції, монумент прикрашали національною символікою, розмальовували, врешті-решт професійний архітектор Ірина Казакова створила цю композицію.
Як говорить Іщейкін, серед запропонованого – встановити пам’ятник Кобзареві, причому у молодому віці, а не у «радянсько-канонічному» вигляді старого і похмурого.
– Але цей ескіз набрав менше симпатій, ніж ця композиція, яка вже готова нині, – констатує нардеп. – Що радує – його виготовили в Лубнах на заводі «Лубнимаш». Фактично це подарунок місту від заводу, бо працівники взяли дуже символічну плату суто на деякі технічні заходи.
Костянтин Іщейкін бачив, як його виготовляли, адже 20 липня в нього була робоча поїздка на округ, і депутат заглянув за лаштунки.
За лаштунками. Фото зі сторінки Костянтина Іщейкіна в соцмережі
– Мене це дуже радує, бо це і втілення спільних зусиль, і місце не залишається пусткою, а набуває нових сенсів. Він дуже символічний – посередині – тризуб, його обрамлюють синьо-жовті стрічки, які звиваються догори – це символізує віру у наше краще майбутнє. Увінчує композицію птах – на пошану загиблих на Євромайдані та в зоні АТО українців.
Полтава досі не знайшла заміни вождю більшовиків
– Лубни мене дуже радують (і не тільки тому, що це мій округ), це – чудовий приклад. Бо як полтавцеві, мені сумно, що в обласному центрі за два роки так і не спромоглися облаштувати місце, пошанувати Героїв, навіть не дійшли спільної ідеї. Це надзвичайно прикро. Тому той постамент, що залишився, і прикрашений скромними зусиллями активістів (добре, що хоч так!), стоїть символом безгосподарності. Це мене вражає до глибини душі. І тут не одне запитання виникає – і чому не впорядковано, і куди сам Ленін подівся. Мені говорили, що за оцінками незалежних експертів, полтавський Ленін коштував близько 100 000 доларів. Більшість міст області проводили публічний демонтаж і продавали відкрито – чи то на металобрухт, чи то як вироби і спрямовували в бюджет міста чи на потреби захисників. Але відкрито! На моєму окрузі знаходився останній недемонтований Ленін – у Великій Багачці, я багато часу провів, роз’яснюючи місцевим посадовцям, що це і порушення закону, і взагалі абсурд. Врешті-решт цивілізовано зняли. Тому, думаю, багатьох цікавить доля полтавського Леніна, а кошти, які можна було виручити за нього на відкритих торгах публічно, точно були б не зайві для бюджету міста. Можна ж було б їх спрямувати на новий монумент чи оригінальну патріотичну композицію і опорядження скверу.
До слова, Костянтин Іщейкін розповів своє ставлення до реформи медицини та децентралізації.
