Попрощалися із відомим полтавським актором Юрієм Поповим
Під звуки оплесків провели народного артиста України Юрія Попова у Вічність.
75 щасливих років життя. Прекрасна любляча родина та творчі однодумці у колективі театру. Улюблена дача, де з запалом працював на землі. Безліч «життів», прожитих разом із героями різних п’єс. Так кожного дня знаходив привід для радощів та оптимізму провідний актор Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя, народний артист України Юрій Попов. Вмить все обірвалося – 25 липня перестало битися його серце.
Попрощалися з актором у рідному полтавському театрі, на сцену якого більше півстоліття виходив Юрій Васильович – завжди зібраний, завжди у творчому настрої, завжди зі щирістю та правдивими емоціями. За театральною традицією, акторів у Вічність проводжають оплесками. Довго лунали гучні овації, відлунюючи у височині фасаду театру, адже цей актор – частина епохи, частина історії українського театру. Він залишався вірним полтавському театру, тут завоював любов глядачів. Але слава про Попова лунала й далеко за межами Полтавщини. Шанувальники його таланту заздалегідь купували квитки, щоб кожного разу співпереживати трагедії Тев’є-молочника («Тев’є-Тевель»), до сліз сміятися з Солопієм Черевиком («Сорочинський ярмарок») та Мартином Борулею («Мартин Боруля»), поспостерігати за містером Уебомм («Мить… Життя…»), поіронізувати разом із Земляником («Ревізор»). Ці вистави неможливо уявити без Юрія Васильовича, адже він наповнював їх особливим шармом, був одним із тих стрижнів, на яких трималася дія. В актора не було улюблених ролей, всі вони для нього були особливими, різними. Кожну «виношував», любив, як рідне дітище, завжди шукав підґрунтя до глибокого розкриття створюваного образу. Серед знакових акторських робіт, які назавжди залишаться у серцях шанувальників його таланту, – Санчо Пансо («Людина з Ламанчі», В. Вассерман, Д. Деріон), Фірс («Вишневий сад», А. Чехов), Мартин Боруля («Мартин Боруля», І. Карпенко-Карий), кум Панас («Ніч перед Різдвом», М. Гоголь), Господар («Звичайна історія», Марія Ладо), Тев’є («Тев’є-Тевель», Г. Горін за Шолом-Алейхемом), Мольєр («В очікуванні короля, або Обдурений чоловік», Ж.-Б. Мольєр), Солопій Черевик («Сорочинський ярмарок», за М. Гоголем), містер Уебб («Мить… Життя…», за Т. Уайлдером) та Артемій Філіпович Земляника («Ревізор», М. Гоголь). Старше покоління згадує Попова у ролі Івана Непокритого («Дай серцю волю, заведе в неволю», М. Кропивницький), Івана («Безталанна», І. Карпенко-Карий), Шельменка («Шельменко-денщик», Г. Квітка-Основ’яненко), Мсьє Фонтанжа («Крихітка», Ж. Летраз) та ін.
Юрій Васильович, не зважаючи на вік, міг дати фору багатьом молодим артистам, які уважно прислухалися до його порад. Адже людина, яка молода душею, наповнює гарною енергетикою усіх навколо. Актор, при своїй природній виваженості, завжди залюбки знаходив час поспілкуватися про мистецтво, про минуле, про омріяне… «Актором може стати лише той, хто не може жити без театру, той, кому дав Бог іскру, те, чого немає в інших людей», – згадала думку Юрія Васильовича, яку колись висловив він мені під час нашої розмови. Саме таким був цей актор – з іскрою в очах, яка зігрівала рідних, глядачів, зачаровувала, а колег налаштовувала на повагу та приязність. Сцена для цього актора до останнього залишалася святим місцем. Він не міг собі дозволити скасувати виставу через високу температуру, прийти на репетицію непідготовленим. Він віддавався справі свого життя повністю.
– Коли виходиш до людей, повинен знати, з чим до них ідеш, що хочеш сказати. А я завжди говорю від щирого серця, з повною віддачею, – повторював Юрій Васильович. – Я із задоволенням візьмуся за будь-яку роботу, аби вона була цікава, допомогла висловити недоказане…
Народному артисту України Юрію Попову ще було що сказати зі сцени. Та доля розпорядилася по-іншому. Нині біль і смуток огортає серця театральної спільноти, але у пам’яті тих, хто був поруч із Юрієм Васильовичем, мав щастя знати його, бути його другом, назавжди залишиться світлий спомин про прекрасну людину, талановито створені ним образи, його мистецькі здобутки та життєві заповіти…
