Фото надане Артуром Тараном
Він розповів журналістові «Кола», як прийшов у цей вид спорту родом із країни сонця, що сходить, а також про свої спортивні здобутки.
Із греко-римської боротьби – у японську
– Артуре, розкажи, як ти почав займатися дзюдо?
– Я сам із села Решетилівського району, до четвертого класу навчався там, а потім у п’ятий клас вступив до Решетилівської гімназії. Тоді ж мати відвела мене на греко-римську боротьбу. Через три роки я вже брав участь у перших змаганнях – чемпіонаті України в Києві, там став другим. Мене помітив тренер Юрій Тимченко та запросив вступити до спортивного ліцею училища олімпійського резерву у Харкові. Я порадився з мамою, вона дала на це згоду і тому у восьмий клас вже втупив до харківського навчального закладу. Чотири роки навчався у цьому спортивному ліцеї, був у молодіжній збірній України з греко-римської боротьби. Потім вступив на перший курс. А далі мене запросили взяти участь у турнірі з сумо. Оскільки в Україні це не дуже популярний вид спорту, то у сумо запрошували борців із інших видів: дзюдо, вільна боротьба тощо. Тож 2014-го поїхав я на чемпіонат України з сумо, скажімо, просто так. Адже постійно не тренувався з цього виду спорту, та участь вирішив узяти. Мені та іншим спортсменам із Харкова пояснили ази боротьби, і ми змогли навіть перемогти у своїх вагових категоріях. Згодом нас запросили на чемпіонат Європи у Луцьку, повністю оплативши проїзд та проживання. Я посів третє місце у своїй ваговій категорії, а наша збірна змогла вибороти перше загальнокомандне місце серед юнаків. Командні змагання з сумо проходять за принципом протистояння у Світовій серії з боксу, в якій виступають «Українські отамани». Три учасники з кожного боку, три бої між двома учасниками з різних команд. За перемогу нараховують один бал і так визначають переможців. Потім у Харкові проходив Кубок України серед дорослих. До нього я вже десь місяць готувався, навіть збори пройшов, зміг трохи опанувати техніку. Мені вдалося виграти Кубок у своїй вазі – 100 кілограмів. У підсумку тренер збірної України Сергій Коробко запропонував мені місце у збірній і навіть зарплатню за це. Та за умови, що мені потрібно було постійно займатися сумо. Нагадую, що я студент, тому гроші мені завжди потрібні, і я вирішив перейти у сумо. Тренуюся приблизно один рік, виграв чемпіонат України, багато інших турнірів. Цьогоріч брав участь у чемпіонаті Європи, що проходив у Білорусі. У категорії до 21 року я посів перше місце, а до 23 – третє.
Правила японської боротьби
– Розкажи про тонкощі боротьби, наскільки відомо загалу, у сумо потрібно виштовхнути суперника за коло?
– Так, або поставити на третю точку. Перед початком бою ти стаєш на ступні та ставиш два кулаки на підлогу. Коли останній кулак двох суперників торкається землі, суддя дає команду – і сутичка розпочинається. Суперники стають у стійку та починають боротися. Потрібно стояти тільки на ступнях. Наприклад, якщо я потягну суперника на себе і він навіть кінчиками нігтів на пальцях ніг торкнеться килима (дасьо, або дахьо – авт.) – я виграв. Тобто мета – посадити на третю точку: попу, коліно, лікоть, рука тощо, або виштовхнути за коло.
Сумо по-українськи
– Щодо сумо в Україні, розкажи, чи розвинута ця боротьба у нас?
– В Україні сумо є. Це другий після пауерліфтингу за значимістю неоліпійський вид спорту. В Японії є багато ліг. У нас також є секції, де тренуються з сумо. У Харкові, де я займаюся у тренера Антона Чуєва, секція функціонує рік. Українці цього року брали участь у чемпіонаті світу в Монголії, я туди не поїхав, адже потрібно було віддати значну суму власних коштів, яких у мене просто немає. Так-от наші хлопці посіли третє місце, а дівчата були першими. Мій тренер Антон Чуєв посів третє місце в командних змаганнях і багато медалей завоювали також інші учасники. Це із врахуванням того, що на цих змаганнях виступали найсильніші борці сумо з Японії та Монголії, а також представники більш ніж 20 країн.
Довідка «Кола»:
Сумо – вид єдиноборства, в якому два борці виявляють сильнішого на круглому полі. Цей вид спорту походить із Японії й вважається одним із видів бойових мистецтв. Традиція сумо ведеться з давніх часів, тому кожен поєдинок супроводжується численними ритуалами. Легенда пов’язує з сумо саме існування сучасної японської нації на Японських островах. Так, згідно з цією легендою, бог Такамикадзуті вступив у двобій із богом варварів. Завдяки його перемозі японці отримали право оселитися на території острова Хонсю. Божеством-покровителем сумоїстів є Номі-но-Сукуне – легендарний борець за часів імператора Суйніна.
Читайте також: Фінал всеукраїнських автоперегонів Ltava Attack Series’16 відбувся у Полтаві
