Гребінківська залізнична лікарня. Фото надане колективом лікарніПро вірогідність такого факту написали гребінківські залізничники в листі, який надіслали в редакцію «Кола». А потім до нас звернувся і сам колектив Вузлової лікарні станції Гребінка статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця». Люди занепокоєні, що можуть залишитися без роботи, адже не відома подальша доля медичного закладу. Розібратися у ситуації вирішили за допомогою нашого видання, зібрали для цього підписи і надіслали в редакцію.
Підписи працівників лікарні
Під час роботи над матеріалом стало відомо, що така ж проблема не лише в Гребінці, а й в інших залізничних лікарнях області – їх 4. Зокрема, гостру нестачу фінансування вже відчула залізнична лікарня Кременчука.
Довідка «Кола»:
Гребінківська залізнична лікарня надає медичну допомогу працівникам Південної залізниці на лінії, протяжність якої понад 200 км на території двох областей – Полтавської та Чернігівської. Штат – 277 осіб.
Сама Гребінка – місто районного значення, розташоване на перехресті двох важливих залізничних магістралей: Харків – Київ і Москва – Одеса. У народі цей населений пункт називають «містом залізничників», оскільки чималий відсоток його мешканців працює саме на залізниці.
Звідки «ростуть ноги» у новини про закриття?
Із 2015 року фінансування видатків закладів охорони здоров’я Міністерства інфраструктури передали до місцевих бюджетів. Проте Гребінківська залізнична лікарня не отримала необхідних коштів для подальшого існування з бюджетів районів, населення яких обслуговує.
Власне, про це йдеться у листі залізничників:
– Ніж у спину цього року отримала наша залізнична лікарня в місті Гребінка. Залізничники та пенсіонери залізничного транспорту висловлюють стурбованість щодо реформ транспортної медицини, – пишуть працівники, яких обслуговує гребінківська лікарня. – У Полтавській області окремі відомчі лікарні взяті на баланс міського чи районного бюджету інші – перепрофільовані, а доля нашої лікарні – ліквідація, унаслідок чого залізничники залишаються без належної медичної допомоги. Заручниками такої реорганізації став добре підготовлений медичний персонал. Інші лікувальні заклади міста та області не збільшать ліжковий фонд, а де нам лікуватись, якщо наша лікарня надає медичну допомогу працівникам Південної залізниці на лінії, протяжність якої понад 200 км на території двох областей Полтавської та Чернігівської. Надзвичайно незручно їхати лікуватися до Києва, Полтави, Харкова за сотні кілометрів та висиджувати довжелезні черги, де нас там не чекають. А Гребінківська районна лікарня не враховує специфіку лікування та допуску до роботи відповідно до інструкцій Міністерства інфраструктури України, особливо працівників, пов’язаних з безпекою руху поїздів.
Один із найбільш глобальних наслідків закриття такої лікарні – профогляди залізничників
Залізничники побоюються, що в разі закриття лікарні, вони не зможуть проходити належного медогляду, якого потребують згідно з вимогами. Мовляв, у районних медзакладах на них чекатимуть довжелезні черги та непрофільні фахівці. Наприклад, машиністи потягів перед кожною поїздкою потребують ретельного огляду.
– А як проходити профмедогляди? У залізничній лікарні вони здійснюються за затвердженим графіком. Огляд організований так, аби працівник міг швидше повернутися на підприємство, – далі йдеться в листі. – У комунальних поліклініках медогляд може затягнутися на весь робочий тиждень, а це дорого коштуватиме роботодавцю. Крім того, існує інша проблема: у комунальних лікарнях, де зовсім не така специфіка роботи є імовірність того, що лікарі списуватимуть кваліфікованих залізничників із великим досвідом роботи через професійні хвороби, з іншого боку, є ризик допуску до роботи працівників із неналежним станом здоров’я. Через це залізничні підприємства можуть втратити цінні кадри, а важливість медичних оглядів нівелюється. А що буде з пунктами «передрейсового» огляду машиністів? Випустити машиніста в рейс без медичного огляду неприпустимо, адже він відповідає за тисячі людей або небезпечний вантаж. Перевтома чи серцевий напад може обернутися дорожньою пригодою та мільйонними збитками для галузі, а то й непередбачуваними наслідками для країни. А напрацьована практика медичного страхування досконало діє тільки в залізничних лікарнях ще з 2002 року. Свого часу за кошти залізниць було закуплено сучасне діагностичне обладнання, а працівники з периферії будуть позбавлені можливості цим користуватись.
Щоб з’ясувати подальшу долю лікарні, «Коло» надіслало інформаційні запити в Гребінківську РДА, до Міністерства інфраструктури та Міністерства охорони здоров’я. Ми розраховували отримати відповіді щодо:
– шляхів вирішення фінансування медичного закладу;
– місць проходження медоглядів залізничників у разі закриття лікарні;
– забезпечення робочими місцями персоналу лікарні, знову ж таки – у разі її закриття.
Проте очікуваної інформації так і не отримали. У МОЗ нам у телефонній розмові повідомили, що не їм слід було надсилати запит. Після чого зауважили, що переадресували документ на Управління охорони здоров’я Полтавської облдержадміністрації. Останні дали відповідь: зазначили, що в області 4 залізничні лікарні і лише розповіли, як саме має відбуватися фінансування залізничних лікарень із 2015 року.
У Міністерстві інфраструктури наш запит переадресували на «Укрзалізницю». Прямої відповіді на питання і від цього підприємства не отримали. Тільки зазначили:
– головний розпорядник медичної субвенції – Міністерство охорони здоров’я, яке доручило облдержадміністраціям вжити заходів для прискорення фінансування залізничних лікарень;
– усі питання, пов’язані з фінансуванням закладів охорони здоров’я, стосуються нині органів місцевого самоврядування.
У Гребінківській райдержадміністрації більш конкретно роз’яснили про ситуацію. Але закриватимуть лікарню чи ні, не відповіли, мовляв, ще зарано про це говорити.
Тези з листа-відповіді на запит:
– під час сесії Гребінківська РДА передбачила залізничній лікарні в бюджеті на 2015 рік призначення в сумі 2,4 мільйона гривень (на фактичну чисельність обслуговуючого населення Гребінківського району);
– решті районів, які обслуговує лікарня, направили листи, аби вони також врахували в бюджетах кошти, які потребує мед заклад, проте останні відмовили;
– РДА надсилала лист-звернення в МОЗ, аби виділили додаткову субвенцію для утримання Гребінківської залізничної лікарні;
– на січень-лютий 2015 залізнична лікарня профінансована повністю в сумі 400 тисяч гривень;
– питання подальшого функціонування залізничної лікарні розглядатимуть після того, як вона перейде до комунальної власності.
Ситуація в інших залізничних лікарнях Полтави
На Полтавщині 4 залізничні лікарні (у Полтаві, Кременчуці, Ромодані Миргородського району та в Гребінці).
Ми вирішили дізнатися про ситуацію і в решті відомчих закладів.
Полтава
Державний заклад «Відділкова клінічна лікарня ст. Полтава СТГО «Південна залізниця» обслуговує:
Харківський напрямок – 57 км.
Київський напрямок – 66 км.
Кременчуцький напрямок – 49 км.
Красноградський напрямок – 23 км.
Населення, що обслуговує лікувальний заклад, складає 23,3 тисячі осіб.
На бюджетній сесії Полтавської міськради проголосували «за» прийняття місцевої залізничної власності до комунальної власності.
Олександр Мамай, міський голова Полтави, ситуацію прокоментував так:
– Зачищають «Південну залізницю» для продажу. Якщо продаватимуть, то лікарня не потрібна.
До слова, медична субвенція з урахуванням передачі на фінансування залізничної лікарні в Полтаві становить 192,7 мільйона грн, що на 19 мільйонів грн більше, ніж 2014 року. У міськраді зазначили, що розміри цієї субвенції не покривають навіть захищених статей видатків, тому для повного забезпечення виплати заробітної плати, енергоносіїв, пільгових медикаментів, харчування, з міського бюджету додатково додано 30,8 мільйона грн.
У самій лікарні теж не скаржаться:
– У нас єдине, що змінилося – те, що ми раніше фінансувалися з державного бюджету, а тепер із міського, – прокоментував В’ячеслав Бондаренко, головний лікар полтавської залізничної лікарні. – Проблеми з виплатами заробітної плати поки що немає.
Кременчук
Лікарня обслуговує Хорольський, Кременчуцький, Глобинський, Козельщинський, Кобеляцький, Семенівський райони, а також міста Кременчук і Комсомольськ Полтавської області. Всього – близько 11 тисяч населення.
Кременчуцька влада запевняє: їхній залізничній лікарні закриття не загрожує, ситуація в нормі.
– Питання прийняття до комунальної власності державного закладу «Вузлова лікарня ст. Кременчук «СТГО «Південна залізниця» буде вирішено вже наступної сесії, яку проведуть в кінці лютого, – повідомили у прес-службі Кременчуцької міськради. – Процес передачі тривалий, може відбуватися кілька місяців. Проте слід зазначити, що ця лікарня внесена до переліку всіх медичних закладів міста та її працівники вже отримують заробітну плату за рахунок передбаченої субвенції з держбюджету.
Міська влада свою місію виконала. Але є одне але:
У самій лікарні стверджують, що проблема все-таки є, ситуація схожа на гребінківську. Медзаклад обслуговує не лише Кременчук та райони Полтавської області, а й Кіровоградщину. З усіх населених пунктів необхідні кошти виділив лише Кременчук.
– Є проблема з фінансуванням лікарень, – розповів Віктор Скачко, головний лікар. – Знаєте, реформи – це добре, вони нам, звісно, необхідні. Але потрібно, аби ще була відпрацьована і методика. А у нас реформу запустили, а методику не відпрацювали. Кожен район, область робить по-своєму. Кременчук медичну субвенцію нам виділив. Їм потрібно віддати належне, бо, зважаючи на кількість залізничників, які проживають у Кременчуці, вони виділили достатньо. Та є маленький нюанс – ми обслуговуємо й інші райони, як Полтавської, так і Кіровоградської областей. Там (про РДА, – автор) ніхто не збирається виділяти нам субвенції, хоча ми їм листи надсилали з проханням. Але у них, мовляв, свої лікарні є. І, як наслідок, у нас фінансування вийшло 62% від минулорічної суми. Потім залізничники страждають, адже специфіка їхнього страхування та медогляду закріплена за залізничними лікарнями. Страхова фірма оплачує їх лікування лише в залізничних лікарнях. Якщо такий працівник піде в ЦРЛ, наприклад, то його страхова фірма не обслуговуватиме.
Також лікар у розмові зазначив, що у зв’язку з реформуванням, їхньому закладу загрожує скорочення штату до 60%, оскільки, імовірно, потрібно буде привести штат у відповідність до фінансування. Проте головний лікар, пропри таку проблему, налаштований оптимістично. Зауважив, що шукатимуть вихід із ситуації.
Ромодан
Державний заклад «Лінійна поліклініка ст. Ромодан СТГО «Південна залізниця» обслуговує 4018 осіб.
У Миргородській РДА запевняють, що ситуація з фінансуванням цієї лікарні в нормі:
– Ми заклали в бюджет ту ж суму, яку ця лікарня витратила минулого року. Сесія міськради у нас була 5 лютого. Тобто, жодних проблем із цього питання поки що немає. Заробітну плату працівники медзакладу отримують, – запевнила Марина Синяговська, начальник фінансового управління Миргородської РДА.
Щоправда, у самій лікарні коментувати ситуацію відмовилися. Головний лікар Володимир Оксененко пояснив це вказівкою вищого керівництва, а саме аргументував листом із Південної залізниці.
А ось як роз’яснюють ситуацію у Всеукраїнському транспортному виданні «Магістраль» (за 12 лютого 2015) щодо загальної ситуації з відомчими лікарнями.
– Лікарні все ще перебувають у підпорядкуванні Укрзалізниці й продовжують обслуговувати 1 мільйон 280 тисяч осіб. Нині змінився лише механізм їх фінансування, – розповів заступник начальника Управління охорони здоров’я Укрзалізниці Едуард Оскольський. – Із 1 січня перерозподіл коштів із державного бюджету між залізничними медичними закладами здійснюється не через Міністерство інфраструктури, а через Міністерство охорони здоров’я. МОЗ, як розпорядник бюджетних коштів, не може безпосередньо «адресно» передавати їх на рахунки відомчих медичних закладів, а фінансує шляхом виділення субвенції (коштів, передбачених на конкретні цілі – прим. авт.) місцевим бюджетам. На цьому етапі виникло дві проблеми. По-перше, для того, щоб із бюджету тієї чи іншої громади перераховували гроші відомчим лікарням, потрібно, аби вони мали відкриті рахунки у місцевому казначействі. Одначе Закон України «Про бюджет на 2015 рік» був ухвалений 28 грудня, а 1 січня почали діяти нові правила.
Про нові правила ми дізналися тільки після появи десяти додатків до бюджету. Одним словом, для відкриття таких рахунків виявилося вкрай мало часу, тим паче, що приписів, які б пояснювали, як це зробити, не було. По-друге, місцеві адміністрації теж не враховували відомчі лікарні під час формування своїх бюджетів, що відбувався наприкінці 2014 року. І хоч у бюджеті додатком №6 «Міжбюджетні трансферти» (базова та реверсна дотації, освітня і медична субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам) на 2015 рік передбачалося 764,4 мільйона грн на фінансування відомчих медичних закладів, та місцева влада їх не відокремила чи не змогла відокремити. Якщо раніше Управління охорони здоров’я Укрзалізниці розподіляло між відомчими лікарнями виділену з держбюджету суму, то тепер її отримав певний губернатор, голова району чи міста. Й ухвалювати рішення він має згідно з формулою МОЗ, яка прописана в пояснювальній записці до бюджету. А за нею обсяг фінансування медичних закладів визначається з урахуванням кількості населення, яке проживає на території адміністративної одиниці.
Два міністерства збиралися для вирішення проблеми фінансування залізничних лікарень
– 19 січня з’явилося роз’яснення Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування, в якому йшлося про те, що саме обласні державні адміністрації мають брати на фінансування медичні заклади, територія діяльності яких поширюється на кілька районів та міст. А 23 січня Постанова Кабінету Міністрів №11 «Деякі питання надання медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам» зобов’язала місцеві бюджети виділити кошти на оплату праці медперсоналу й на відшкодування комунальних боргів. На жаль, фінансування здійснювалося повільно. Такі складнощі стали причиною затримок заробітної плати медперсоналу залізниць. Чимало відомчих лікарень отримало попередження від комунальних служб. З огляду на цю ситуацію й неодноразові звернення залізничників, медпрацівників, профспілок 28 січня відбулася зустріч двох міністрів – інфраструктури й охорони здоров’я, на якій вирішено було підготувати спільне роз’яснення. У цьому документі йдеться про те, що всі лікувальні заклади, які перебували у підпорядкуванні Мінінфраструктури, повинні фінансуватися з місцевих бюджетів. Якщо лікувальний заклад територіально розташований у різних областях чи районах, то між ними мають здійснюватися міжбюджетні трансфери за згодою Кабінету Міністрів, як це прописано в бюджетному кодексі.
Бути чи не бути гребінківській лікарні, залишається риторичним питанням
Тим часом на сайті Мінінфраструктури 13 лютого опублікували новину, де запевнили – залізничні лікарні не закриватимуть. І взагалі, мовляв, проблем немає:
– Залізничні лікарні існуватимуть і надалі – їх не закриватимуть і не перепрофільовуватимуть. Фінансування в Міністерстві охорони здоров’я є, на місцевому і на обласному рівні – також. Якість послуги жодним чином не зміниться для залізничників. Ніхто нікого не звільнятиме з робочих місць, – наголосив Андрій Пивоварський, очільник Міністерства інфраструктури.
За його словами, передача фінансування на місця відбулася безболісно, робітники отримують заробітні плати, закуплено медикаменти.
Тож що ми маємо?
Залізничники Гребінки та персонал гребінківської лікарні б’ють на сполох, що мед заклад, швидше за все, закриють, наводять відповідні аргументи. У МОЗ та Мінінфраструктури прямої відповіді щодо долі залізничної лікарні Гребінки не дають, але на офіційному сайті коментують, що загалом із фінансуванням залізничних лікарень України проблеми немає.
Медики та залізничники мріють, аби слова владних структур стали реальністю, та бути тому чи ні – все-таки покаже час.
