Однак, якщо подивитися на те, як відпрацювали хлопці на початку сезону в матчах за «Ворсклу», стане зрозумілим, що цей виклик вони цілком заслужили. «Потрапити до збірної мрія будь-якого футболіста, ділиться відчуттями Краснопьоров. Чого варта лише атмосфера національної команди!»
Успішний старт «Ворскли»
На думку Краснопьорова, визначальним для успішного початку сезону стала впевнена перемога його клубу в Луцьку над «Волинню», після чого команда лише покращувала свою гру.
"Матчі з «Металістом» і «Динамо» були рівними за моментами, однак нам трішечки більше щастило. Але ж, зрештою, мало коли-небудь поталанити! Особливо, якщо згадати минулий сезон, коли ми або поступалися наприкінці матчу, або втрачали перевагу, граючи внічию. Крім фарту, важливою є й самовіддача: у цьому чемпіонаті прагнемо довести, що минулий рік був просто непорозумінням", - розповів футболіст.
Добра звістка від Павлова
Новину про запрошення до збірної хлопцям повідомив на загальних зборах команди наставник «Ворскли» Микола Павлов. «У мене вже у підсвідомості «сиділо» передчуття, адже мої документи забирали для відкриття візи на Польщу, зізнається Кулаков, головний тренер оголосив, що нас викликають, усі хлопці привітали й побажали закріпитися в основному складі».
Бути розкутим
Обидва футболісти не вперше одягають синьо-жовту форму: Краснопьоров у листопаді 2008 року зіграв за національну команду проти Норвегії, а Кулаков захищав кольори юнацької та молодіжної збірних. І якщо Олег каже про схожість атмосфери у головній команді два роки тому й тепер, то для Дениса контраст відчуттів очевидний.
«Серед юнаків ти більш розкутий, почуваєшся комфортніше, до того ж у тих збірних було чимало моїх одноклубників із «Шахтаря». Тут же зовсім інший рівень, адже це ? найголовніша команда країни, одразу звикнути до цього складно. Однак Юрій Миколайович Калитвинцев викликав нас і попросив бути розкутішими. Атмосфера в колективі цьому сприяє, з кожним днем внутрішня напруга зникає».
Висока конкуренція
«Конкуренція у збірній доволі висока, додає Краснопьоров, по два-три гідні конкуренти на місце. І кожен прагне за короткий час довести, що заслуговує грати в «основі». Через те на тренуваннях всі викладаються максимально, фактично в кожному епізоді. До того ж заняття дуже насичені й інтенсивні, відрізняються від клубних. Тому не лише складно, а й цікаво». Інтерес одноклубника цілком поділяє Кулаков: «Скажімо, вранці ми працювали над тактикою. Багато вправ спрямовані на те, щоб потім у грі не бігати без сенсу, а правильно займати позицію і взаємодіяти з партнером. Олег правий, тут намагаєшся себе виявити в кожному ігровому моменті, тому й втомлюєшся швидше, ніж у клубі».
Адаптуватися легше вдвох
У листопаді 2008 року Олег Краснопьоров також був не єдиним представником «Ворскли» у збірній, тоді кімнату з ним ділив одноклубник Сергій Кравченко: «Звісно, це допомагає. Буває ділимося враженнями про деякі епізоди, аналізуємо як зіграли». З іншого боку, Денис Кулаков підтверджує, що у збірній немає жодного поділу на клубні угрупування хлопці вже відчули себе частиною єдиного цілого: «Колектив чудовий, мікроклімат ? супер. Все ? на найвищому рівні. Водночас усі жартують, підтримують один одного».
Шанс треба використовувати
Хлопці не приховують величезного бажання зіграти вже у першому з двох матчів збірної проти Польщі. На переконання Краснопьорова, хвилювання, якщо й буде, то зі стартовим свистком обов’язково мине: «У поляків хороша команда, хоч і не гранд європейського футболу. Гадаю, ця збірна нам по зубах... Ми прагнемо максимально використати наданий шанс, доводимо своє вміння на тренуваннях. Якщо вдасться вийти на поле, то у грі слід буде викладатися вже не на сто, а на 120 відсотків. Хочеться закріпитися у складі: аби запрошували регулярно, а не раз на два роки».
Олександр Гливинський, прес-аташе збірної України з футболу
