Пропонуємо виклад основних питань та відповідей на них кандидата в мери Полтави. Продовження.
- Шановний, кандидат! Мені не зрозуміло, чому Вас завжди напружує назва вашої спеціальності – мапограф? Коли я почав працювати в педуніверситеті, тоді педінституті, з 91-го року. Тоді викладання там було російською мовою. А коли визначилися, що потрібно викладати обов’язково українською мовою, то виникали, інколи навіть комічні, ситуації. Скажімо картографія від слова «карте» - письмо. Але дехто із наших «національноозабочєних», так званих, не хотів залишати назви, які були за радянських часів і замість карти починали вживати слово мапа. Тоді я сказав: «Хтось може говорити карта, а хтось – мапа. Як на мене змінювати звучання таких дефініцій не потрібно. Бо ми дійдемо до того, що замість картографії будемо вивчати мапографію. Хоча за спеціальністю я не картограф, я – геодезист. Цікава дуже професія, адже без розвитку геодезії, зараз ми це відчуваємо в Україні, не можливо планувати розвиток жодної галузі народного господарства. - Шановний пане Степане! А якщо відкинути твердження типу «я вірю в свою перемогу», покласти руку на серце і сказати вголос: «Я розумію, що маю реальні шанси зайняти на виборах полтавського міського голови…місце». Що ви поставите замість крапок? Якщо Ви «закінчений» мрійник, можна не відповідати… Я не «закінчений» мрійник, а я переконаний соціаліст. І тому крапки будемо ставити після виборів. І крапку ніколи не можна ставити. Все тече, все змінюється. Прийде час, якщо не на цих виборах, то на інших. Ми все-таки переконаємо людей, бо політтехнологи людей обдурюють, щоб отримати їх голоси. А завдання Соціалістичної партії переконати людей, що обирати треба ось таку владу. Не підлаштовуватися під «матковських», під «кукоб», під «мамаїв» і так далі, а розуміти чиї інтереси вони захищають. Нам важливо донести до людей, що треба обрати нарешті не особу до влади, не царя і не доброго дядю, який з якихось невідомих «закромов родіни» роздає пайки. Дешевого сиру ніде не буває, крім як у мишоловці. І благодійність ця закінчиться, як у Києві було після обрання Черновецького. - Ви зараз живете в Полтаві чи в Києві? Навіть коли був депутатом Верховної Ради, я завжди жив в Полтаві. Зареєстрований тут із 78-го року і не змінював реєстрації. - Які у вас побутові умови? В 2006 році, у березні місяці, я взяв кредит на 10 років і за цей кредит купив собі квартиру в центрі міста. Квартира прекрасна, бо я раніше не жив за таких особливих умов. І ця квартира стане моєю в 2016 році, коли я виплачу кредит. - Чи займаєтесь ви бізнесом? Бізнесом ніколи не займався і не планую. - Які Ваші фінансові надходження? Я отримую пенсію, як народний депутат і з липня 2010 року також пенсію за віком. Раніше я отримував пенсію як військовий пенсіонер. В 42 роки, після скорочення Збройних сил України, я був звільнений в запас. Пенсія у народного депутата з 2005 року дуже велика. Близько 16 тисяч гривень. Множте на 12 і то буде мій прибуток за рік. Але ж треба платити кредит, а він досить серйозний. Взагалі іпотечне кредитування, воно важким тягарем стає навіть для людини, яка має серйозний достаток. Коли ми розглядали житлову проблему, а вона є надзвичайно актуальною і хоч є програми доступного житла – вони цю проблему не вирішують. - Наскільки реально вирішити житлову проблему в нашому місті? Це абсолютно реально. Бо з 1 січня 2007 року введений в дію Закон України «Про соціальний житловий фонд». Згідно закону на органи місцевого самоврядування покладені обов’язкові формувати цей житловий фонд. Там вісім шляхів формування. У тому числі надаючи за пільгових умов земельні ділянки будівельним компаніям, які займаються будівництвом житла. І вони повинні будуть певний відсоток житла віддавати. - Я знаю, що ви любите поезію, а чи сам Ви пишете вірші? Я пишу вірші, коли закохуюсь. Останній раз я закохався в свою нинішню дружину. Після того поезія відійшла на другий план. А взагалі поезію дуже люблю. А зачитуюсь творами Ігоря Губермана.
