Богатир Дмитро Халаджі намагається споживати тільки натуральну їжу

Дмитро Халаджі у Полтаві вражав публіку своєю силою Фото Ніни Король Донеччанин Дмитро Халаджі у дитинстві переніс сім операцій, йому 12 разів переливали кров. Усе через опіки 35% тіла: 4-річним Дмитро перекинув на себе чайник. Навіть фізкультура була для хлопчика табу.А нині його ім’я вписане в Книгу рекордів Гіннеса, рекордів України та Росії. Він часто гастролює, розважаючи публіку небезпечними для нього номерами, нещодавно побував і у Полтаві. Газеті "Коло" стронгмен дав ексклюзивне інтерв'ю. – А коли Ви  почули в собі силу, коли почали займатись спортом і з чого саме стартували? – Та само собою якось почалось, було велике бажання змінитись, стати сильним, виховати в собі силу волі, а для цього найкраще підходить спорт. Удома я тягав саморобні штанги, гирі. Потім займався в секції боротьби, дзюдо, самбо, далі був рукопашний бій. Я став срібним призером України в рукопашному бою. А з 2007 виступав як стронгмен. – Постійні силові навантаження – це хобі чи робота? Де Ви працюєте? – Це хобі, що стало роботою. Я артист цирку, виступаю з номерами в «Большом российском цирке на воде», гастролюю. – А з якими саме номерами постаєте перед глядачами в цирку? – Гну рейки, виконую вправу «карусель» (вантаж потрібно крутити навколо осі, – авт.), коромисло, тобто на так званому предметі як на коромислі кручу до 13 людей (загальною вагою здіймає і крутить до 700 кілограмів, – авт.). Забиваю цвяхи в дерево, досить видовищна «Чортова кузня» – вправа, коли я лежу на цвяхах, а на мені розбивають кувалдами бетонні плити… – У чому секрет, невже Вам не боляче? Як тамуєте біль? – Спочатку було боляче. Нині спеціально налаштовуюсь перед кожним виступом, перед виходом на сцену чи арену я холоднокровний. Це роки тренувань. – Кожного виступу Ви ризикуєте травмуватись, адже показуєте небезпечні трюки. Чи бувають травми? Якщо так, то як відновлюєтесь? – Звісно, що бувають. Я сам уже вмію відновлювати своє здоров’я, знаю, що мені найкраще підходить, щоб вилікуватись. Коли Дмитро починав тренуватись, важив 53 кіло. Удома на кухні гирями розвалив пічку, бо гиря вирвалась із рук, тож мусив тренуватись у сараї. «Якби був син, то не хотів би його бачити богатирем» – Як триває ваш день, що любите робити? Може, є якісь захоплення, окрім спорту? – Тренування вдома щодня годин три – п’ять, робота вдома. Ви коли-небудь працювали в селі від зорі до зорі? У мене таке буває, а що люблю робити дома найбільше, не знаю. Тобто роботи по господарству вистачає. Ми живемо в Комсомольську, селище нараховує тисяч 12 жителів. Щотижня буваю у від’їздах на гастролях, виступах, куди мене запрошують. Є в моєму житті участь у благодійних заходах. – Може, щось колекціонуєте чи колекціонували? Чим займаєтесь на дозвіллі? – Нічого не колекціоную. А на дозвіллі читаю історичну літературу, ще в школі історія була улюбленим уроком. – Щоб підтримувати себе в гарному стані та бути здоровим, що мусить вживати богатир? Що їсте Ви? – Споживаю звичайну їжу, нічого особливого, усе домашнє в основному. Ми ж тримаємо вдома господарство, а дещо купуємо на ринку. Тобто я за здорове, просте, домашнє харчування. – Хто Ви за освітою? – У мене середня спеціальна освіта, я автослюсар із правом водіння. – А чи водите авто? Маєте машину? – Так, у мене є машина, тож їжджу за кермом. У мене «Волга». – Чому саме такої марки авто? – Моя машина надійна, велика, багато всього може вмістити. Я спокійно нею їжджу на гастролі, усі необхідні гирі, штанги, ланцюги та інший інвентар вожу своїм автомобілем. Прадід Дмитра боровся з ведмедем перед російським царем – Дмитре, у Вашому роду були силачі? Чим займаються Ваші батьки, причетні до спорту? – Так, мій прадід був дужим і міцним. Виступав із силовими номерами перед російським царем Миколою ІІ у Петербурзі – боровся з ведмедем. Звичайно, звір був у наморднику. А батьки мої не причетні до спорту, нині вони пенсіонери. Тато працював будівельником, мама – на хлібозаводі. – Ваші рідні за Вас переживають, дивляться ваші виступи? Хтось із них, може, супроводжує Вас на виступи? – Переживають, дружина особливо. На виступах я сам, ніхто не супроводжує. – А як Ви познайомились із дружиною? Вона причетна до спорту? – Ні до спорту не причетна. Познайомились у рідному Комсомольську випадково, вона також звідси. – Ваша дружина працює? – Так, вона візажист-косметолог. – Знаю, що Ви виховуєте шестирічну донечку. А чи хотіли б мати сина-богатиря, щоб повторював Ваші досягнення? – Ні, якби був син, то не хотів би йому такої долі, як собі. Адже це дуже важко, надзвичайні навантаження на організм. Довідка «Кола» Дмитро Халаджі народився 16 квітня 1979 року в Комсомольську Донецької області. Українець із грецькими генами. У 15 років став чемпіоном України з рукопашного бою. Пізніше здобув титул чемпіона України з народної боротьби, звання «Найсильнішого у Донбасі». Зрештою став рекордсменом Книги рекордів України та Росії і Книги рекордів Гіннеса. Заочно навчається в Донецькому університеті економіки і права. Зріст – 185 см, вага – 120 кг. Один зі світових рекордів (їх у Халаджі більше 20): 2006 рік – поштовх людини на мізинці однієї правої руки вагою 110 кг на 20 повторень). 2007 – рекорд Книги рекордів України – підняв трубу вагою 860 кг, а через 10 хвилин – ще одну, 1022-кілограмову. Тим самим він побив 300-літній світовий рекорд британця Томмі Тофіана, який підняв три бочки з водою загальною вагою 800 кг.