Валерій Михайлович відповідав на питання читачів сайту та газети «Коло».- Як ви ставитися до російськомовних людей і до тих, хто не бажає бачити у Полтаві пам’ятники таким неоднозначним особистостям як Петлюра?
Спочатку дпамвідповідь на другу частину Вашого питання. Я коли очолив Московський район в місті Києві, це було на початку української незалежності, то в Москві в цей час Лужков ліквідував Київський район. Але він його ліквідував не заполітичною ознакою, там переробляли схему управління містом. І до мене звернулися наші депутати і сказали: «Давай ми Московський ліквідуємо». Я запропонував запитати наших громадян. Ми проводили декілька місяців публічну дискусію. До речі, історична назва району була Голосіїївський, або Дімеєвський. І я провів з цього питання плебісцит. 34 відсотки приблизно проголосували за Московський, приблизно 33 % – за Голосіївський, і близько 30% - за Дімеєвський. Залишився Московський. З цього приводу варто проводити фахову дискусію, історикам дати слово, а потім провести плебісцит. Інше питання, коли я мав нарікання на діючого мера Полтави, пов’язано це було з пам’ятником Мазепі. Справа втому, що рішення щодо цього пам’ятника було прийнято не Асадчевим, а Матковським. Був указ Президента, Полтаві виділили 9 мільйонів гривень і в указі було сказано – встановити пам’ятники і в Полтаві і в Києві. На виконання цього указу Андрій Всеволодович визначив, де його встановлювати, провів конкурс, сам визначив переможця. Замовили пам’ятник, його зробили, а потім він відмовився його ставити. Я сказав, що так люди не роблять. Якщо ти був категорично проти, так треба було і говорити. А то скільки людей працювали над цим проектом. А зараз пам’ятник стоїть на подвір’ї виробництва і ніхто не знає що з ним робити. А тепер, що стосується російської мови. Моє прізвище Асадчев. Воно включає і російську частину, і український корінь. Я взагалі дуже добре ставлюся до російської культури. Я сам був вихований на Пушкіні, Лермонтові, Тургенєві, на Тютчеві. Моя улюблена опера «Пікова дама», я дуже люблю Чайковського. Взагалі російська культура своїми коріннями пішла з української. Але ми неповинні забувати, що ми українці, що у нас своя історія, яку ми не всі знаємо. Про її свого часу нам її не подавали, бо ми жили в Радянському Союзі. Ми повинні знати свою мову, дай Бог щоб ми знали російську, треба ще й англійську знати.
- У вашій біографії був час, коли Ви були інженером з космічної техніки на дослідному заводі Інституту електрозварювання ім.. Є.О.Патона.
До речі в Полтавському Музеї авіації і космонавтики стоїть зразок мого апарата, який був виготовлений за моєю технологією. Я навіть сам не знав про це. Це апарат з яким Дженібеков і Савіцкая виходили у відкритий космос і проводили дослідження – напиляли пластини, зварювали їх, щоб подивитися як в космосі працює ця технологія. Взагалі виготовлено було три дослідних зразка, з яких комісія обирала один, з яким полетять у космос. Мій не потрапив туди, але зараз стоїть у Музеї. До речі, мені дуже хочеться цей музей розширити. А ще у мене мрія не просто його розширити, а зробити в Полтаві планетарій.
- Уявімо собі, Ви стали мером Полтави. Якими будуть перші кроки на цій посаді?
Найбільша проблема в мене буде, якщо я стану мером Полтави – це пережити зиму. Чому? Тому що я місто до зими не готую. Зараз всі пішли в кандидати, а іде зима. Мені здається місто взагалі не готується до зими. Мені доведеться все робити в авральному режимі, щоб полтавці нормально перезимували. Але за цей час ми напрацюємо велику комплексну програму, яку ми розпочнем на початку весни. Вона буде пов’язана і з ситемо благоустрою, і з комунальним господарством. У мене є свій принцип, яким я керуюсь у владі. Погана та влада, яка бачить, хороша – яка передбачає. Наступний крок – це підготовка бюджету 2011 року. Також важливий момент – це вирішення питань, які залишили попередники.
Далі буде.
