Валерій Михайлович відповідав на питання читачів сайту та газети «Коло».
- Є така інформація, що Ви хочете дуже багато зробити в плані енергозбереження для Полтави. Можна конкретно, що саме?
Ми хочемо відійти від повної централізації, зв’язаної з газом. Якщо з точки зору диверсифікації – це отримання енергії від сміттєзвалища, як ми це зробили в Кременчуці. У нас є дуже хороша технологія опалення стоками через теплові насоси. Їх до речі, можна виготовляти в Полтаві. Ми хочемо випробувати тут процес отримання тепла з землі. Використовувати сонячні батареї. Це одна частина, друга пов’язана з утепленням будинків, пов’язана з індивідуальною системою опалення, на яку ми хочемо перейти. І таким чином позбутися тих втрат, які ми маємо в мережах. Якщо нам вдасться, хоча б відсотків на 30 диверсифікувати газ як єдине джерело енергії, то серйозно стабілізуємо тарифи.
- Як Ви збираєтеся будувати свої стосунки з головою ОДА, тоді, коли ваші політичні та економічні погляди не співпадають?
Я 4 роки знаходив з ним консенсус. Якщо ми займаємося політикою, а не політиканством, то консенсус завжди можна знаходити. Просто не треба всюди тягнути політику. У нас сьогодні політику затягнули навіть, вибачайте, в каналізацію. Якщо люди займаються конкретними справами, якщо вирішують проблеми людей, то які б у тебе не були політичні погляди, а ти будеш вимушений іти на консенсус. Що стосується міста, то у мене також не було з цим проблем. Просто місто свого часу відвернулося від інвестицій. Не було ніякого політичного протистояння. Я розвернувся і пішов. Не захотіли сміттєзвалище робити, я його забрав і повіз в Кременчук. Це місто сьогодні отримало дешеву енергію, інвестиції та нові робочі місця. Полтава нічого не отримала. Я ні з ким не сварився. А з Олександром Васильовичем ми нормально працювали. Так у нас були і дискусії, і дебати. Але політичних протистоянь тоді, коли я керував областю, не було.
- Зараз активно функціонує програма «Місто без околиць». Якщо Ви станете мером, ця програма буде діяти чи ні?
Якщо я стану мером, ми оптимізуємо транспортне сполучення таким чином, щоб людям було зручно. І ці автобуси, «Місто без околиць», це дуже добре, що вони ходять. Але я не можу сказати, що сьогодні загальний рух міського транспорту є оптимальним. Сьогодні є дуже багато скарг і нарікань. Мені здається є неправильною політика зменшувати роль тролейбусів. Тому що це екологічно чистий транспорт. Я хочу провести лінію на Яківці і можливо ще деякі тролейбусні маршрути побудувати. Тому цей екологічний вид транспорту треба підтримувати. Крім цього оптимізуємо всю маршрутну мережу, не тільки тролейбусну.
- За результатами різних соцопитувань Ви йдете третім після Мамая та Матковського, як Ви до цього ставитися?
Які соцопитування Ви маєте на увазі? Опитування пана Лебедика? Це абсолютно несерйозні речі. Я Вам скажу, що сьогодні відбувається. Сьогодні залишаються реальні 2 кандидати. Це або я, або Мамай. Мій рейтинг сьогодні зростає, а у Мамая іде вниз. Чому? Зараз поясню. Ніхто не знав, що я буду балотуватися. Я до людей пішов тільки 1 жовтня. А в Полтаві вже склалася така усталена точка зору, що у діючого мера досить серйозно похитнулися позиції. І люди не хотіли його підтримувати. А кого тоді? Якщо немає Матковського, то будемо за Мамая. Коли ж я подав свою кандидатуру, то багато з тих, хто був за Мамая сказали: «Ми тепер за нього не будем, бо є більш достойний кандидат». Я думаю, що до вівторка-середи наступного тижня у 80% людей складеться чітке уявлення за кого вони хочуть проголосувати.
- Один з кандидатів на посаду мера сказав, що нібито Асадчев настільки нечистоплотний в політиці та бізнесових і фінансових справах, що невідомо за які гроші купив квартиру в Полтаві на Комсомольській, яка коштує ледь не 250 тисяч. Це правда?
Я в політиці приблизно з 1989 року. Я був 8 років народним депутатом України. Якщо б до мене пристав якийсь бруд, то його б було видно. Не буває такого, що до 1 жовтня був чистий і до мене ніхто не мав особливих претензій, а от після цього я став такий поганий. Звичайно ж це надумані речі. Тепер що стосується квартири. Я приїхав в Полтаву як губернатор, мене сюди призначив Президент, і я за законом мав повне право отримати безкоштовно державну квартиру. Я таку квартиру не отримав. І я її не домагався. Я взяв двокімнатну квартиру в оренду. І там прожив три роки. В зв’язку з тим, що я взяв на виховання двох дітей з інтернату, нам усім, разом з моєю дружиною і донькою стало тісно. Тому я взяв кредит і купив собі квартиру на Жовтневій 77а.
- Ви як людина з музичною освітою хотіли відкрити у Полтаві новий філармонійний зал. Також відкрити басейн…Ці мрії ще залишилися, чи вже в минулому?
Чого в минулому? Басейн буде. Ми його почали будувати. Так, ми не встигли його закінчити. Але басейн і спортивний комплекс у військовому містечку ми обов’язково добудуємо. Що стосується філармонії, я мрію, щоб у Полтаві був філармонійний зал. І у Полтаві є такий зал, але він закинутий і занехаяний. Є такий кінотеатр «Колос», а колись це був перший міський театр, з прекрасним залом, акустикою. Але після війни його якось невдало реконструювали.
- Хто буде у Вашій команді, якщо Вас оберуть міським головою Полтави?
Я попрошу повернутися Надію Семенівну Мякушко, буду працювати знову з Анатолієм Бодником. А взагалі, я не є прихильником роздування штатів. Я хочу мати дуже обмежений контингент чиновників, але такий дієвий апарат управління. Я не прихильник всіх виганяти вздовж і впоперек. Тобто ті люди, які є фаховими і вміють працювати вони залишаться. У мене є мрія створити громадські управлінські структури. Це люди, які представляють реальний сектор. І ще є в мене одна мрія. Я зустрів у Полтаві дуже багато людей уже похилого віку, але неймовірних фахівців. Вони просто пішли на пенсію, про них всі забули. Мені хочеться зібрати цих полтавських «дідів», оцей потенціал унікальний, який може допомогти в багатьох сферах і вони в мене будуть як Рада старійшин.
- Пане Валерію, розкажіть про Вашу вишиванку, в якій Ви на білборді зображені.
Це дуже унікальна вишиванка. У мене багато вишиванок, я їх люблю носити. У мене їх ціла колекція. Але одного разу я побачив унікальну вишиванку, там був матеріал, легкий, прозорий – це маркизет. Колись його випускали в колишньому Ленінграді. І я таки знайшов шматочок маркизету і я попросив наших вишивальниць, вони мені зробили цю вишиванку. Це для мене найдорожча вишиванка. Я її одягаю тільки на свята. Якщо ще в когось є маркизет, я готовий його придбати, щоб зробити ще одну вишиванку.
