Про те, як часто можна дивитися такі фільми і кому не бажано, дізнавалося «Коло»
Уперше у кінопрокаті 3D фільми з’явилися у 60-роках минулого століття. Такі фільми називають ще стереофільмами.
Принцип демонстрації стереофільмів: глядачеві показують дві плоскі картинки, а той за допомогою свого зорового апарату «збиває» їх в одне зображення. Переглядають такі фільми у спеціальних 3D-окулярах. Саме вони і створюють ілюзію реальності. Порушення технологій показу фільму може загрожувати появою відчуття дискомфорту. Але може вплинути й індивідуальна реакція.
Молодшим школярам та епілептикам протипоказані фільми 3D
Перегляд фільмів варто звести до мінімуму хворим на вегето-судинну дистонію, тим, хто має захворювання вестибулярного апарату, у кого порушений бінокулярний зір. Не бажаний перегляд стереофільмів людям із вираженими формами близькозорості й далекозорості. Наприклад, якщо зір хворого менше мінус три або більше плюс три. Ігнорування такими рекомендаціями загрожує перевантаженням зору, виникає дискомфорт, нерідко біль очних м’язів. Особливо це стосується людей середнього віку. Тому лікарі радять не зловживати переглядом стереофільмів. Тим, хто носить лікувальні окуляри, краще до кінозалу ходити у контактних лінзах.
Якщо після п’ятнадцяти хвилин перегляду кіносеансу з’являється відчуття дискомфорту, краще піти з кінозалу.
Дітям дошкільного та молодшого шкільного віку переглядати фільми взагалі не рекомендується.
У хворих на епілепсію частий перегляд стереофільмів може спровокувати появу нападу. У гіпертоніків може різко підвищитися тиск.
Стереофільми впливають на нервову систему і можуть викликати головний біль
Ті, хто страждає на часті головні болі, після перегляду фільму можуть скаржитися на посилення болісних відчуттів. Можливе й загальне виснаження організму.
Полтавський лікар-психотерапевт Юрій Левченко розповів, що фільми у форматі 3D можуть впливати на психічне здоров’я, але до нього полтавці з такими скаргами не зверталися.
– Такі фільми, безумовно, можуть впливати на нервову систему, але індивідуально для кожної людини, – каже Юрій Юрійович. – У так званій групі ризику можуть бути ті, у кого є схильність до нервових захворювань, до прояву страху або вади психічного здоров’я.
Якщо не вистачає адреналіну, можна подивитися 3D фільм
Лікар розповів, що особливої загрози у перегляді стереофільмів немає. Просто не слід зловживати цим.
– Якщо у реальному житті людині не вистачає певних гострих відчуттів, вона шукає їх в іншому місці, – розповів Юрій Шевченко. – Тому фільми 3D – непоганий варіант для вирішення такої проблеми.
Перші фільми у 3D-форматі
«Диявол Бвана» (1952)
«Дім воскових фігур» (1953)
«Воно з’явилось із космосу» (1953)
«У випадку вбивства набирайте М» (1954)
«Ніч живих мерців» (1968)
«Амитивіль» (1980)
«П’ятниця 13» (1980)
Довідка «Кола»
3D – умовне позначення стереоскопічного кіно.
Спеціальні 3D-окуляри використовують не лише для перегляду стереофільмів, а й для комп’ютерних ігор. Вони повинні бути якісними, не мати жодних тріщин, бо інакше зображення псуватиметься.
Добре, якщо в кінотеатрі видають дитячі, жіночі, чоловічі окуляри.
Коштують такі 3D-окуляри у Полтаві від 15 гривень.
Уперше трьохвимірні технології з’явилися у 1920 році, у 1950 у Голлівуді починають використовувати їх для завойовування аудиторії. У 1976 році в Радянському Союзі вперше показали 3D-фільми на ХІІ З’їзді Міжнародного Союзу кінематографічних організацій
