25-річний захисник Григорій Ярмаш, який несподівано перейшов з "Ворскли" в "Зорю", зустрівся з фанатами полтавської команди, пише football.ua.
Прощальна зустріч протривала більше години, і Григорій відповів на всі запитання шанувальників Ворскли. Вибрані відповіді новобранця луганчан - до вашої уваги.
"Останнім часом я був не особливо задоволений собою і ігровим часом, що надаються мені на полі. Плюс пора було змінити обстановку, та й у фінансовому плані Луганськ запропонував найкращі умови. Хоча були й інші пропозиції, але найважливішим у цій історії був дзвінок тренера , саме після цього я прийняв остаточне рішення ".
"Дуже складно йти з команди, в якій я провів п'ять з половиною років - одні з найкращих у кар'єрі. Тут було все: і дебют у національній збірній, і виграш трофея, і боротьба за виживання. Важко робити такі кроки. Я радився з усіма : і з Миколою Петровичем, і з дружиною, і з батьками ... Вони говорили: це твоє рішення, тобі вирішувати, як краще. Подивимося тепер, чи правильним воно було ".
"Те, що було у нас п’ять років тому - тепер, можливо, починається і в Луганську.Прийшло нове керівництво, яке тільки рік керує командою. Вони починають все з нуля: як і Жеваго з Бабаєвим в Полтаві, перш за все, нові керівники розплатилися з боргами. Почали підтягувати поля, інфраструктуру ... Зараз команда, можливо, і бореться лише за виживання, але в перспективі, якщо буде таке ж фінансування і ставлення до футбольної інфраструктури, - там буде такий же підйом".
"Зараз по таблиці видно, що основне завдання Зорі - якнайдалі відірватися від зони вильоту, закріпитися в середині таблиці. А потім, можливо, будуть ставитися і інші завдання. Може навіть мова піде і про п'ятірку, я, принаймні, сподіваюся на це".
"У Полтаві запам’ятався, звичайно, виграш Кубка України. А ще - мораторій на походи в клуби, який наклав Павлов після поразки від Бенфіки 0:4. Пригадую ще свій похід у фан-сектор".
"У Луганську, я читав, середня відвідуваність - близько 10 тисяч глядачів. Не знаю, наскільки це правду пишуть. У Полтаві - менше, але це пов’язано зі стадіоном. Я б сам подумав: чи йти на футбол в дощ, адже наша арена не накрита. Честь вам і хвала, що ви в будь-яку погоду за нас вболіваєте. Подивіться на Донецьк: там на кожну гру по 25 тисяч приходить. Якщо більш комфортний стадіон був би у Полтаві, акції різні - зросла б і відвідуваність".
"У Полтаві здружився з усіма, у нас дуже хороший колектив. І албанці, і серби, і українці - всі один з одним нормально спілкуються. Молодь теж всі можливості має, ніхто молодих не ображає. На полі, мабуть, краще за все взаємодіяли з Кулаковим на правому фланзі".
"Рикун? Ось ви смієтеся, а Саша як дав Миколі Петровичу слово, що все буде добре (ви знаєте, про що я), так з першого до останнього дня тримав його. Я думаю, що якщо б він пройшов зимові збори з командою, то навесні всі б побачили абсолютно іншого Рикуна".
"В українському чемпіонаті важко грати проти Мілевського - він чіпляється за мяч, підставляється. А ще відзначу Мандзюка з Оболоні - це по-футбольному нахабний форвард".
"На вулицях не дуже часто з кимось спілкуюся - я ж машиною здебільшого їжджу. Але от була така історія кілька років тому, коли Ворскла місці на 13-14 йшла. На стоянці, де я машину залишав, дядько якийсь весь час, коли бачилися, підколював: мовляв, коли перша ліга? Я жартував: "Не дочекаєтеся!" А потім якось зачепило за живе - і ми у вирішальному останньому матчі виграли у Іллічівця 3:0".
"Як розпочав футболом займатися? А у нас в селі, де я народився, більше нічого й не було: взяв собі мяча та й ганяєш".
Після довгого спілкування Ярмаш влаштував автограф-сесію для фанів, а від них отримав в подарунок фотоальбом на пам'ять про виступи за Ворсклу.
Фото ФК "Ворскла"
