Фото Юлії Корж- У нас проблема не лише з фінансування позашкільних, шкільних і дошкільних закладів. А й проблема з фінансуванням заробітної плати. Я думаю, що ви знаєте, що на сьогодні в міському бюджеті не вистачає 13 мільйонів не вистачає на заробітну плату. Ви, мабуть, вже чули, що повинні будете йти на 2 неділі за свій рахунок. Але хочу вас заспокоїти. Жоден вчитель чи директор Полтави в цьому році за свій рахунок не підуть. Тому що в нас є бюджетні другі статті. Це і висвітлення діяльності, й реклама, і допомога іншим закладам. Тому ми всі кошти будемо спрямовувати звідтіля на освіту та охорону здоров’я. Всі будемо працювати. Тому що якщо ми всі підемо за свій рахунок на 2-а тижні, то так і навчимо дітей.
Міський голова Полтави пообіцяв відвідати всі школи міста до кінця наступного тижня. А ще разом із управлінням освіти - допомогти полтавській школі №5, яка дещо «кульгає», у порівнянні з іншими школами міста.
Олександр Мамай, міський голова Полтави. Фото Юлії КоржОднією з порад Олександра Мамая до керівників шкіл стало звернення уваги на харчування дітей.
- Якось, я став свідком, коли діти однієї з місцевих шкіл несли на миття посуду тарілки повні перлової каші. Мені особисто та каша сподобалась. Я б її з’їв. Але ж діти втратили ті калорії, які їм так необхідні. На аркуші вони є, але дитина їх не отримала.
Попросив міський голова зосередити увагу над зайнятістю дітей.
– Є відсоток дітей, батьки яких займаються лише особистими справами. Проблема №1 – це щоб діти конкурували в навчанні, спорті. І не дай Бог, щоб вони не збилися зі шляху. Щоб вони побільше були зайняті. Можливо це конкурси чи якісь змагання. Стимулюйте їх, нехай постійно конкурують.
Окрім звернень і порад, Олександр Федорович розповів притчу, якою хотів наголосити про важливість надання уваги своїм дітям:
- Приходить тато додому. Син говорить: «Ми ж з тобою домовлялись що ти прийдеш раніше. Давай може, хоч завтра так прийдеш». Батько каже – «Не можу пообіцяти. Дуже багато роботи». Тоді син питає: «Тато, а скільки ти заробляєш?». Батько відповідає: «100 гривень за годину». Проходить час. Син підходить і просить в татка позичити йому 200 гривен. Каже: «А коли виросту я тобі віддам». Батько скільки не запитував навіщо сину гроші - той не зізнавався. Батько не витримав, приніс – дав йому 100 гривень. І коли син ховав їх під подушку, помітив, що там в нього є вже 100 гривень. Батько запитав, навіщо ж він тоді в нього просив гроші, якщо вже має 100 гривень. Син відповів: «А то я в мами позичив, що б тобі завтра зранку дати 200 гривень, щоб ти на 2-ві години раніше прийшов додому»
