- Я приходжу сюди кожного року, - розповіла Зінаїда Костянтинівна. – Прийшла покласти квіти нашому вождю, великому генію України, яких у нас дуже мало. Я знаю весь «Кобзар» напам’ять, ще з дитинства. Моя мама читала його «Катерину» напам’ять. У наші роки кращого вождя не знали. Всі любили Шевченка.
Жінка поділилась з журналістами, що її дуже гнітить те, що на дану процесію приходить дуже мало людей. За її словами, зазавичай, чоловік 20-ть. Та сьогодні було більше, але не набагато.
Після панахиди шанувальники творчості Тараса Шевченка продемонстрували величезний вишитий рушник.
- На даному оберезі вишитий останній шлях Кобзаря від Петербурга до Канева. – розповіла одна із учасниць заходу. - 22 травня на річницю перепоховання Тараса Григоровича ми подаруємо цей оберіг Канівському музею-заповіднику. У даній роботі брало участь багато людей.Також жінка розповіла, що на рушникові вишитий ще й шлях Шевченка Полтавщиною. Зокрема, пароплав, на якому його везли до Кременчука.
