Коротка фабула завдання – знайти у відкритих джерелах інформацію про "кафешки", відвідати і перевірити на якість облуговування, меню та ціни. Одразу вирішив походити по закладах різної цінової категорії. Так можна оцінити і "общепіт", і кухню в стилі "діфлопе" :)
От тільки за один день попоїсти в п’яти кафе трохи важкувато. Хотілось розбити це поденно ще на цьому тижні. Хотілось, але вийшло не дуже ефективно.
Так сталося, що першою кафешкою стала "Пузата хата". Просто після чотирьохкілометрової прогулянки до музею дальньої авіації так хотілось їсти… Словом, було байдуже де. То ж забрів у "Екватор". Як кухня так і обслуговування не дуже сподобалось. Швидке харчування, а ціни трохи нижче середнього. Відеофотозйомка заборонена, вайфаю я теж не помітив.
Вчора вирішив відвідати ще один "швидкий" заклад уже в центрі. За порадою одного з людей на вулиці. "Ботанік" – кафе біля прокуратури. У системі самообслуговування і чергах, "качати права" і вимагати англійське меню – смерті рівнозначно. Все на стінах, страви перед тобою. Простимо на конвеєр.
Друге, салат і кампот, - рахуй, що повечеряв. Вайфай знову ж таки відстуній. У рахунку – 34 гривні. В цілому як для такого кафе не погано, але особливо не вразило.
Хіба, що отакі симпатичні папужки в залі.
Вже сьогодні потрібно було ще оббігати ще 4 кафе. То ж прямую до "Старого міста", що біля Лялькового театру. Це порадили колеги. Тут я зрозумів, що "Ботанік був краще. Меню на стінах мілким шрифтом за спиною, підносики насипом без серветок – все береш сам. Є пісне меню - написане від руки. Але там уже майже всі страви закінчились, принаймні салати. А ще тільки обід.
Файфай - немає, курити – тільки на вулиці.
Туалети бруднуваті і з "душком".
У підсумку: салат та кампот з сухофруктів – 11 гривень. Ті ж враження.
Неподалік вдалось напитати "Кіото-бар". Тут все в стилі бідачки-Японії, суші, роли, морепродукти. Вайфай є, але з паролем. Окремий зал для курців, гардероб.
- А пісне меню є?
- Так, зараз, - проносить офіціант.
- У мене друг англієць до вас хоче прийти, англійське меню маєте?
- Ні, нажаль, - чесно відповідає хлопець.
Потішило меню на кожній сторінці, аж три підписи. Як каже мій батько: "Один з лопаткою, а сім з папкою".
Замовлення приносять не дуже швидко. Встигаю вивчити меню – середній ціновий діапазон. Може бути. Хоча б піджарені овочі у страві були смачні.
Відео зняте веб-камерою. Звиняйте за якість.
Далі перебираємось у рідний мікрорайон "Мотель". Етнічно-концептуальне кафе "Диканька". Одразу прямую на другий поверх. Як виявилось – правильно. Це зал для курців.
Пісне меню вшите до загальної папки. Назви страв – за тематикою творів Гоголя. Англійське меню є. Роздяльня теж :). Друга з Англії можна запрошувати. Втім, в Інтернеті тут він не посидить – вайфаю немає. Замовляю "Борщ з пампушками по-полтавськи" та жульєн "Де Хохлят".
Цікаво, що чайові тут включені одразу в рахунок. Таке от ненав'язливе прохання. Як кажуть, наглість - друге щастя.
Хоча вцілому концептуальність тут далі назв меню та частково оформлення залу не пішла. На жаль, у Львові роблять це краще.
І на десерт, дорожча категорія - кафе-бар "Апельсин". З далеку заклад чимось схожий на рівненське "Фламінго". Втім, усередині заклад обігрує стиль пізньої римської імперії. Знімаю куртку в гардеробі. Курити можна на другому поверсі – там витяжок більше. Приносять два меню, на бар і кафе. Прошу ще пісне меню. Приносять. А для друга англійське знайдеться? Кажуть, що знайдеться.
То ж у підсумку аристократично без апетиту "пакую", аристократично грубо нарубаний салат і запиваю кавою. У меню ціни не загризають, але кусають. Цьому щиро дивуються дві жіночки, що сидять у мене за спиною. Кажуть, що після такою розкоші – тільки до стриптизера їхати. А це ще обідня пора :).
Приносять рахунок. Дивина, з якоїсь радості зробили знижку по кухні. З чого б це?
Що засмутило – усі офіціанти в усіх кафе розповили російською, ніхто навіть не спробував перейти зі мною на українську. Я ж все таки звик розмовляти з людьми на їх мові. Тим паче коли це клієнти. Що там вже за англійську казати…
Якщо ж підсумувати, то за кілька годин наїв десь на 150 гривень, проте, щоб такий аж ситий був… Словом, зараз заїдатиму все це дома власноруч приготованими пельменями.
"Кафешки", яка б дуже сподобалась, не знайшов. Проте до кінця терміну перебування в Полтаві обіцяю виправитись. Чекаю ваших порад.
