Фоторепортаж. Презентація виставки «Православна ікона кінця XVIIІ – початку XX століть» пройшла 5 квітня у літературно-меморіальному музеї І. Котляревського.
Ідея створення цієї виставки виношувалася цілий рік. За цю нелегку працю взявся Сергій Козлов. Він вмовив полтавських колекціонерів ікон надати свої скарби для виставки. І образи, які раніше бачили лише декілька людей, тепер може оцінити широкий загал відвідувачів.
Виставка ікон приурочена до Великодня і триватиме з 5 квітня до 5 травня.
Навряд чи можна уявити українську оселю без ікони на покуті. Образи завжди були оберегом для кожної родини: на них молилися під час бід і нещасть, ними благословляли молодих, освячували місце забудови нового дому. Ікони брали з собою під час небезпечних подорожей, аби образ святого захищав та оберігав у дорозі. Нерідко ікона була першою сімейною святинею і передавалась з покоління у покоління як хранителька роду.
Не оминув своєю увагою виставку Федір, єпископ Полтавський і Кременчуцький.
– Ікони – невід’ємна частина духовного життя. Для мене ікони були першим свідченням про Бога і відіграли значну роль у моєму житі, – сказав він.
Деякі ікони дуже старі і від цього найбільш цінні. Найстарішим у колекції є образ під назвою «Вседержитель на троні». Ексклюзивним є зображення Астраханської Богородиці, що є центральною у експозиції. Вона дісталася Сергію Валерійовичу від друга. Цей образ він отримав від батька, а той – від настоятеля храму Астраханської Богородиці. Священнослужитель приніс ікону вночі, а вранці храм було зруйновано. Це сталося у 1932 році.
Також виставлено різні ікони, що зображують Богородицю та Вседержителя. Не оминули увагою також і святих, наприклад Святого Миколая.
Довідка
Історія ікон починається у Візантії, з ІІ століття до нашої ери. У 306 році на Вірнському соборі було заборонено зображення святих. Це явище отримало назву іконоборство. Після довгих та гострих суперечок стосовно ікон у Римській імперії, у 787 році на 7 Нікейському соборі було узаконено іконопочитання.
Під час антихристиянської кампанії у Радянському Союзі було знищено велику кількість християнських святинь, у тому числі і образів. Якщо в ікони був позолочений оклад, до він здирався та здавався державі. Срібло та дорогоцінне каміння, якими щедро були прикрашені ризи святих, також спіткала не краща доля. Ось чому колекціонери особливо цінують ікони, що збереглися під час репресій.
НІНА УМОВА
