Ще років два тому ринки мені подобалися – там і продукти свіжіші, і вибрати можна краще. Проте пізніше став більше відвідувати супермаркети. Втім, у Полтаві вибору не мав – треба було йти на ринок. Звиняйте за інтимну подробицю – у куртки відірвався ґудзик. А голку з нитками у малому тиражі найпевніше можна купити саме на базарі. Заодно й подивитись, що і як.
Найближче до місця мого тимчасового проживання - комунальний ринок «Мотель». Тому прямую туди. Як потім з’ясується – це один з найбільш опоряджених ринків у місті. Майже повністю криті ряди, нові торгові кіоски. Місця дуже багато, але зручно.
Одразу потрапляю на дегустацію ковбас якогось виробника. Дівчина-промоутер закликає:
- Спробуйте нову ковбаску! Нові рецепти і свіжа партія!
Куштую декілька видів та прямую далі. Треба трохи скупитись. Загалом, на мою думку, ціни на 1-2 гривні вищі, ніж у супермаркеті. Принаймні банани тут коштують 15 гривень за кілограм. Підходжу до ятки:
- А в яку ціну оці яблука?
- 18 гривень.
- Можна мені штук 5-6?
- Звичайно, майже кілограм за 15,80 гривень. Підходить?
- То давайте вже за 15…
- Ну.. Добре.
Товар куплений – треба перевірити вагу. Хоча сумнівів мало – ваги в продавця електронні. Шукаю контрольні ваги. Дивлюсь – будівля з написом «Адміністрація».
- Чоловіче, туди не йдіть! Там нема нікого, - спиняє мене продавщиця з сусіднього лотка. – Вам контрольну вагу? То давайте я переважу.
- Ні, дякую. Я сам хочу.
- Тоді йдіть направо – там адміністрація.
Через три хвилини пошуку спочатку знаходжу відділення санстанції, потім досить пристойний громадський туалет. І нарешті - адміністрацію ринку.
- А можна контрольну вагу?
- Зараз включимо, - проводить мене жіночка в кабінет.
Зважую яблука. У продавця на вазі було 910 грамів, тут – 905. Може бути.
В цілому все норм, тільки ціни такі ж, як у «Мотелі». За 13 гривень можна купити тільки геть погані банани. Хоча є у цього ринку один суттєвий плюс – поряд тир. Там я за десятку – штук зо 30 банок назбивав з макета автомата Калашникова.
Сідаю на «Кільцевий» автобус – гайда до центрального ринку. Свою екскурсію розпочинаю з Центрального речового ринку. В цілому непогано. І заблукати важко. Але, як і годиться ринку, все вперемішку. Одна ятка – взуття, далі – дитячий – одяг, далі – жіночий. Не завадила б розбивка по секторах. Та й реконструкція також. У нас у Рівному речовий ринок принаймні почали реконструювати на сучасний критий манер.
Переходжу дорогу на продуктовий ринок. Чесно кажучи, купляти тут щось мені геть перехотілось. Особливо у критому павільйоні. Як на мене, брудно дуже. Це стосується і закопченої стелі, і брудної підлоги.
Та й сало-м'ясо продають з гранітного прилавка без холодильників. Не порадувала і друга частина ринку, накрита металевим дахом. Ні світу ні просвіту, й освітлення ніякого нема. Я розумію, що торгівля йде вдень, але й зараз «такі романтичні» сутінки під цим дахом. Десь у кутку тулиться відділок міліції.
Думаю, хоч картоплі куплю. Тут вона по 6,50.
- А за 12 віддасте два кілограми?
- Ой не знаю. Он дивіться, як проїзд подорожчав.
- Так я ж знаю, то хоч додому залишиться на тролейбусі заїхати.
Чоловік погоджується. Неймовірно, але контрольні ваги я примудрився знайти біля м’ясного павільйону. Переважив – рівно два кілограми. Прямую далі. Запитую людей про туалет. З третьої спроби таки його знаходжу. Досить пристойний, як для такого ринку.
Дивина - з таким ще й оптовий продуктовий ринок. Там скупитися можна більш по-серйозному.
Але враження від оптовиків зіпсували продавці. Влаштували реаліті-шоу. Одного з вантажників цькували собакою. Правда, притримували її. Обійти це "шоу" було страшнувато, тож довелось чекати завершення. Словом, чекав кращого...
Щоб залікувати моральну травму, прямую в центр на пішохідну вулицю Жовтневу. Тут сувенірів цілий міні-базарчик. Тож, не роздумуючи, купую собі солом’яні лапті. Концептуальна взуванка. Туристи, прямуйте сюди!
Що ж стосується супер- та гіпермаркетів, то тут ситуація нормальна. Адже ті ж «Метро» чи «Екватор» є майже у кожному обласному центрі. Рівень обслуговування однаковий. Як на мене, полтавський «Екватор» менш зручний знадвору, та краще облаштований всередині. Принаймні у повноцінний хокей зіграти можна. У суто полтавських ТРЦ «Конкорд» та «Київ» продуктові представництва «Фуршету» та «Сільпо».
Відзначив би лише «Злато місто». У Рівному подібні підземні торгові центри перетворили на базари одягу. А у Полтаві тут не тільки магазини, а й кафе, навіть тир.
