Аби дізнатися правду пресс-служба міськради надала коментарі міського голови Олександра Мамая.
– Олександре Федоровичу, розкажіть, будь-ласка, чи мають ці чутки якесь підґрунтя?
– Інформація про те, що в місті нібито закриють деякі міські навчальні заклади, дійшла й до мене. Проігнорувати ці плітки означало б дати шанс на сумнів батькам дітей – учнів так званих малочисельних шкіл – у намірах міської влади стосовно цього питання. Тому, разом із начальником міського управління освіти Світланою Порохнею, я особисто приїжджав на батьківські збори до школи №35, що знаходиться в селищі Крутий берег, та до школи №15, що в селищі Вороніно. Я просто зобов’язаний запевнити вчителів, батьків і дітей, що ніхто школи в Полтаві закривати не буде – і крапка! Звісно, проблеми є, але вони вирішуються.
Наприклад, під час нещодавньої акції протесту на Майдані в Києві кілька тисяч учителів вимагали в керівництва країни змінити існуючі умови праці педагогів, підвищити їм заробітну плату та не допустити відпусток за власний рахунок. Так от, жоден учитель у Полтаві не пішов у відпустку за власний рахунок. У Полтаві є школи, заповнені лише на п’ятдесят відсотків, що проблематично для їх фінансування. Адже на утримання кожного учня держава виділяє на рік певну суму з бюджету: до неї входять видатки на комунальні платежі за електроенергію, тепло- та водопостачання, заробітну плату вчителям і техперсоналу, харчування, поповнення матеріально-технічної бази. От і виходить, школа, в якій навчається мала кількість дітей, і коштів отримує значно менше, ніж існує потреба.
– Які кроки робитиме міська влада, аби збільшити кількість учнів у малокомплектних школах?
– Спілкуючись із батьками учнів ЗНЗ №№ 15, 35, я дізнався, що часто діти з віддалених мікрорайонів їздять навчатися до шкіл, де є більша наповнюваність учнів у класах, де є сучасна матеріально-технічна база, просторі спортзали, музичні актові зали, де діє розширена мережа гуртків тощо. І не йдуть до шкіл, що розташовані за місцем проживання і є малокомплектними. Я розумію батьків, які не хочуть створювати для своїх дітей стресових ситуацій. Адже відомо, що в ідеалі школяр має ходити з першого класу в одну школу, спілкуватися зі своїми однокласниками й рости з ними в одному середовищі. А батьки бояться, що рано чи пізно через недостатню укомплектованість і забезпеченість, школу за місцем проживання закриють, і їхній дитині доведеться переходити в іншу. Тому відразу ж віддають дітей у ту «іншу», аби не ризикувати успішністю та душевним комфортом своїх дітей.
Тому першочерговим завданням міської влади буде направлення зусиль на покращення матеріально-технічного забезпечення згаданих шкіл. Ми плануємо обладнати ці школи сучасними комп’ютерними класами, мультимедійними комплектами, швейними машинками, мікроскопами, спортивним інвентарем та іншим обладнанням, необхідним для успішного навчання та фізичного розвитку дітей.
На відміну від Полтави, де, ще раз наголошую, жодну школу не закриють, у містах Східної та Західної України вже є приклади розформування малочисельних шкіл.
