Фото Надії Кучер
З народженням дитини батьки намагаються зробити так, аби їх маля мало вдосталь уваги. Долучаються до цього й інші родичі – бабусі, дідусі. Деякі батьки опікуються, навіть коли дитина доросла й планує чи вже має власних дітей... Та чи завжди надмірна турбота приносить користь?
Гіперопіка – це надмірна турбота про дітей з боку батьків чи інших близьких родичів. Проявляється завищеною увагою, постійним триманням коло себе, нав’язування власних поглядів дитині.
Приклади такої опіки
Тетяна, 23 роки, полтавка:
– З самого дитинства, скільки себе пам’ятаю, мама постійно дуже піклувалася про мене, – розповідає Тетяна. – Пам’ятаю, коли почала ходити до школи, мамина турбота мені дуже подобалася. Уранці не треба було турбуватися про сніданок, збирати ранець, підбирати одяг: все робила мама. Потім ми разом робили домашнє завдання, на уроках письма мене завжди хвалили, адже я приносила найкращі твори (їх, звісно, писала мама). У старших класах мамина гіперопіка стала заважати. Мама не дозволяла товаришувати з тим, з ким мені цікаво. Прискіпувалася до хлопців, які проводжали мене зі школи. Обирала подруг, це були доньки її шкільних товаришок. Вуз, у якому я навчалася на економіста, теж обирала мама.
Як розповіла дівчина, нині вона збирається заміж, та мамі не подобається обранець.
– Навіть посварилися, вона ображена, мовляв усе життя мені віддала, а я невдячна, не прислухаюся до її порад. Я ж просто хочу власну родину, простір, свободу. Іноді думаю, може, мама чинить так, бо виховувала мене сама, без тата...
Наталя Іванівна, бабуся 6-річного внука, полтавка:
– Власним дітям я не могла купувати гарні дорогі іграшки, – ділиться Наталя Іванівна. – Тому хочу, щоб внук Дмитрик мав досить іграшок, їв досхочу солодощів. Донька забороняє купувати подарунки та солодощі часто, каже, не слід розбещувати дитину. Коли заходимо з Дмитриком до дитячого магазину, онук відразу просить купити йому або пістолет водяний, або машинку чи робота... Не можу відмовити дитині. Через таку ситуацію донька стала рідше залишати сина на мене, щоб не балувала.
Подібних прикладів у житті трапляється чимало. Нерідко прояви гіперопіки стають причиною сімейних сварок, чвар між родичами.
За статистикою, у сім’ї, яка живе разом із батьками, суперечок через виховання дітей виникає більше.
Причина гіперопіки:
– пізнє народження дітей,
– вихід на пенсію,
– хвороба,
– почуття провини
Нерідко люди намагаються дати внукам те, чого не змогли дати власним дітям, коли ті були малі. Так вони начебто спокутують свою провину перед дітьми.
– Я не могла дозволити купувати своїм дітям дорогі хороші іграшки, не мали з чоловіком досить коштів, – розповіла Людмила Олександрівна, полтавка. – Зараз, коли син має дитину, стараюся кожного місяця купувати щось улюбленому внуку Ігорю (16 років). Нещодавно внук попрохав купити гітару. Син гримає на мене, мовляв, щоб не балувала, Ігорю вчитися треба, а не музикою займатися. Хоча мій чоловік мене підтримує.
– Якщо бабуся чи дідусь Вашої дитини проявляють надмірну опіку й, за Вашими переконаннями, «балують, усе дозволяють», не поспішайте сваритися з рідними, – радить Сергій Гайдученко, практикуючий психолог. – Спробуйте самі визначити причину «турботи».
Причин може бути безліч, одна з них – заповнення порожнечі у внутрішньому світі, проявляється бажанням про когось турбуватися.
Поясненням гіперопіки може стати вихід на пенсію, втрата другої половинки, загострення хронічної хвороби, твердить психолог.
Що робити, коли опіка заважає
– Поговоріть, як то кажуть «по душах», розкажіть про своє незадоволення, разом придумайте раціональне рішення, – радить психолог.
Наприклад, напишіть умовний графік, коли дитина буде «належати» батькам, а коли бабусі з дідусем. Але харчування (особливо тему солодощів та заборонених із певних причин продуктів!) треба обговорювати ретельно, не ігнорувати рекомендації лікарів, якщо вони є.
Якщо намагання піти на компроміс не допомагають, можливо, варто звернутися за допомогою до психолога. Бажано, аби на розмові були всі члени родини.
Від надмірної опіки чадо може «сісти на шию»
Часто й батьки проявляють гіперопіку, не даючи своєму чаду кроку ступити самостійно, контролюють. В основному, надмірну опіку проявляють матері. Найбільше серед таких –жінки, які народили довгоочікувану дитину, пізню. Прояви турботи, вседозволеність дають дитині зрозуміти: світ обертається навколо неї, всі прислухаються до забаганок, виконують бажання. Зрозумівши власну вседозволеність, дитина починає «сідати на шию».
Гіперопіка позбавляє дитину самостійності
Дитина, яка геть нічого не вміє виконувати самостійно (бо за неї все робили батьки чи бабуся, дідусь) часто виростає егоїстичною особою, не пристосованою до життя, не здатна приймати рішення самостійно.
– Те, що оточує в дитинстві, може стати нормою у дорослому житті, – каже психолог. – На перший погляд, немає нічого поганого в тому, що батьки допомагають дитині збирати ранець до школи чи застеляти вранці ліжко. Трапляється, навіть домашні завдання готує не школяр, а батьки. Але це може не лише позбавити дитину самостійності, а й викликати насмішки серед однокласників (особливо у підлітковому віці).
Тому виконувати те, що дитині під силу зробити самій, не варто.
Довідка
Через надміру опіку й турботу син чи донька можуть почати сприймати вас, батьків, не інакше як виконувачів їхніх забаганок.
Деякі батьки не поспішають віддавати чадо до дитсадка, одна з причин цього – гіперопіка вдома.
Але дитина змалку має набувати навички поводження у колективі, спілкування з однолітками.
У доросле життя дитини втручатися не варто
Буває, батьківська гіперопіка над дитиною преходить і в доросле життя.
Деякі батьки можуть навіть втручатися в справи дорослих дітей, вважаючи їх і досі малими. Часто через подібне син чи донька не можуть влаштувати особисте життя.
Турбота про власних дітей, це, звичайно, добре. Але тоді, коли ненав’язлива, не шкодить. У будь-якому випадку вирішувати вам, шановні батьки.
Та пам’ятайте, ваша дитина – повноцінна особистість, має право на власну думку, захоплення, особистий простір.
Більше говоріть із дитиною відверто, та не змушуйте розповідати все. Нехай має свої невеликі секрети.
