В ролі Фредді Мерк'юрі
Успіх капітана міліції Юрченка не був випадковим, і талант пародії не прийшов до нього як манна з неба, а був відточений роками наполегливих тренувань, повідомляє журналіст Денис Самигін.
Валерій розповів про те, чому з театру пішов у міліцію, і хто допоміг йому повернутися на творчий шлях.
– Валерію, мільйони телеглядачів запам’ятали Вас як міліціонера, який уміє пародіювати. Але насправді Ви з дитинства займались музикою. То Ви артист чи правоохоронець?
– Ніщо з нічого не виникає. Для будь-якого успіху повинен бути якийсь фундамент. Талант – це 99% праці. Коли мені було 3 роки, я знайшов у гаражі старий дідів баян і почав намагатися його розтягувати. Бабуся, помітивши це, подарувала мені маленький баянчик. І ось на всіх сімейних посиденьках татів батько грав на баяні, а я сідав поруч і щось підігравав. У 5 років мама відправила мене до репетитора з музики, а потім – у музичну школу. Баян – інструмент важкий, але у мене все-таки виходило на ньому виконувати п’єси. А ось сольфеджіо, нотна грамота були для мене дуже складними науками. Тому після закінчення музичної школи я зітхнув із полегшенням. Будучи старшокласником, готувався в агрономи, бо на селі це престижна професія. А тут в сільському клубі з’явився місцевий ВІА. Я грав на гітарі, баян – це ж нецікаво! На різних шкільних та сільських святах ми виконували пісні групи «Кіно», «Технологія», «Кармен», соліст Сергій Лемох був моїм кумиром. ... І в той же час я вперше спробував себе в пародії.
– Кого ви вперше пародіювали?
– За манерами, мімікою – це був Вадим Козаченко. Виявляється, багато хто тоді його пародіював. Нещодавно навіть знайшов запис Андрія Данилка з пародією на Козаченка. І з пародією я мав успіх більший, ніж з піснями під гітару. А перша голосова пародія була на Олександра Пономарьова. Це вже було в інституті, у КВН.
Дружину знайшов у театрі
– Участь у ВІА змінило Ваші плани щодо агрономії?
– Так, змінило. Керівник нашого ВІА був за сумісництвом викладачем з педагогічного інституту, який закінчили мої батьки. І я пішов туди вчитися на факультет музики та світової художньої культури, спеціальність «вчитель музики». Мене підкупляло в цьому закладі те, що свого часу його закінчив Ігор Крутой. Якщо чесно, я дійсно сумлінно робив в інституті дві речі: брав участь у збірній КВН і вчився на військовій кафедрі. Друге, я вважав, мені знадобиться у перспективі. Після закінчення інституту пішов працювати в Театр драми та музичної комедії. Оскільки відповідної акторської освіти не мав, взяли мене на роботу артистом хору. Але через рік я став вокалістом, що, до речі, зробити досить складно. Я співав оперети «Весела вдова», «Сватання на Гончарівці». Але, як сказала Нейолова, «театр – це найкращий час, щоб провести молодість». Я провів у театрі 4 роки. За цей час я навчився всьому, чому я міг навчитися зважаючи на свою освіту. Крім того, я одружився. До речі, вона була актрисою. А через деякий час з’явилася донька. Але театром сім’ю не прогодувати. І я пішов працювати в міліцію. Я капітан міліції, мені доводилося з кийком і наручниками ходити в наряди по охороні правопорядку, писати рапорти.
В ролі Андрія Макаревича
Цитата
Але насправді я був міліціонером як з анекдоту: «Яких міліціонерів ви не боїтеся? – Тих, які співають у хорі міліції». Я був інспектором оркестру внутрішніх справ. А коли наш керівник побачив, що я вмію в плані пародій, він призначив мене начальником ансамблю пісні і танцю. Був створений ансамбль.
Скоро ансамбль міліціонерів штурмуватиме «Х-фактор».
– Як Ви потрапили на проект «Україна має талант»?
– У 2006 році отримав 1 місце на Всеукраїнському конкурсі «Запоріжжя-Ялта-Транзит», і 2 місце на Міжнародному конкурсі «Москва-Ялта-Транзит». Коли мені батько запропонував взяти участь у проекті «Україна має талант», я спочатку відмовлявся, бо від попередніх перемог ніякого резонансу не бачив. Хоча я не зупинявся, виступав на концертах, вірив у себе і в свою справу. Мені потрібен був такий спосіб самовираження. І тут зателефонував мій знайомий Єгор Мінін (переможець другого сезону української «Битви екстрасенсів») і наполіг на моїй участі. До речі, він і зараз мене підтримує й допомагає.
Та в цьому проекті було складно, коли залишилося 2 дні до прямого ефіру, а я не знав, що я буду показувати, бо це було не затверджено. Але, може, саме завдяки тому, що я зміг швидко зреагувати на зміни планів, керівництво телеканалу запропонувало підписати мені довгостроковий контракт з продюсерським центром СТБ, який зараз займається моїм розвитком як артиста.
В ролі Валерія Сєрова
Купа пропозицій, але не розказує, щоб не наврочити
– А що було потім? Всі фанфари відгриміли, гала-концерт закінчився ... Не було відчуття порожнечі?
– Не було! Мені буквально відразу ж зателефонували з «Великої різниці» і я поїхав до Москви. Після проекту у мене було стільки пропозицій про співпрацю, що доводилося від деяких поїздок і виступів відмовлятися. Я й зараз змушений відмовлятися, тому що не можу одночасно бути в двох місцях, на жаль. (Сміється). Потім почалися репетиції, підготовки до ведення концертів ... І зараз багато планів, але не хочу озвучувати, щоб не наврочити.
Нині працюю над втіленням цієї ідеї: шукаю жанри, які будуть у моїй програмі, розвиваю себе як танцюрист, актор кіно, артист розмовного жанру, продовжую шукати нові образи для пародій, веду концерти, на кухні під баян пишу музику до пісень, знімаюся в кліпах. Причому мені все подобається, нічого не набридає. Якщо навіть є втома, то вона приємна. До речі, я недавно виступав на концерті, і наш з Катею Карякіною танець «Ча-ча-ча» сприймався навіть краще, ніж мої пародії.
– Розкажіть трохи про «Танці з зірками».
– З Катею нічого не було (сміється). Хоча дружина повірила, на відміну від суддів проекту, в нашу пристрасну румбу. Але потім я познайомив їх, і всі питання відпали, вони подружилися.
Валерій Юрченко на шоу Танці з зірками
– Скільки годин присвячували тренуванням?
– Справа в тому, що у всіх учасників було по місяцю-півтора на підготовку. А мені зателефонували 24 лютого, повідомили, що я беру участь у проекті і перший прямий ефір через два дні. Я старався, було по два тренування на день, кожне по 3-4 години. Та тих півтора місяця не вистачило для того, щоб підібратися ближче до фіналу. Але, якщо чесно, піти після справді гарного вальсу було не образливо. Якщо буду брати участь в інших танцях, розкриюся на повну.
– Чи палите?
– Я на стадії боротьби з цим. Зрозумів, що курю від неробства. Коли у мене є серйозна зайнятість, наприклад, танці або біг уранці, у мене немає ні часу, ні бажання курити. А як тільки якесь послаблення даю собі, то відразу починаю займатися дурницями. Та я ніколи не дозволяв собі палити вдома, поруч з дітьми. У деяких розвинених країнах куріння в будинку, де є діти, прирівнюється до жорстокого поводження з дітьми. А я своїх дітей дуже люблю. Моя дружина не палить. Моторошно, коли бачу вагітних із цигарками.
Довідка «Кола»
Валерій Юрченко має двох дітей – Софію і Давида. Одружений вдруге. Коли в нього вільні 2 –3 дні, навідується до доньки від першого шлюбу, що живе в Миколаєві.
