Фото зі сайту profspilka.kiev.ua
Він же — яблучний Спас. Здебільшого родина урочисто сідає за стіл після повернення із церкви. Яблука під час цього святкового обіду найкраще смакують зі свяченим медом.
Багато хто з полтавців часто цього дня носять святити окрім плодів ще й чорнобривці. Проте полтавські священики не вважають, що це правильно.
- На це свято потрібно нести ті плоди, які поспіли на даний момент, - розповів Ігумен Тихон, прес-секретар Полтавського Єпархіального управління Московського патріархату УПЦ. – Тобто яблука, груші, виноград чи персики. Оскільки в цей день ми прославляємо людський труд, завдяки якому ці плоди виросли. Так, наприклад, на Маковія ми благословляємо труд пасічників. А квіти це вже люди самі звикли носити. Але ми не забороняємо їм цього робити. Вони освячують духмяне зілля, щоб потім купати дітей.
За давніми віруваннями, саме від цього дня можна їсти яблука. Колись давно ніхто не дозволяв собі до яблучного Спаса навіть скуштувати цей плід. Вірили, що це неабиякий гріх.
Існує така легенда: на Спаса ходить Бог раєм та роздає дітям яблука, але не всім, а тільки тим, чиї матері дотримувалися звичаю й до яблучного Спаса не куштували яблук. Якщо мати порушила правило, її дитина гостинця не отримає. Свідома відмова матері від вживання яблук до цього дня певною мірою схожа на піст на згадку про втрачену дитину, яка померла ще малою, - пишуть на ukrlit.vn.ua.
Журналіст «Кола» запитала у місцевого священика чи в церковних колах і досі існує таке вірування.
- Ні, ця традиція належала північним монастирям (Північної Росії), й існувала ще у дореволюційні часи,– говорить Ігумен Тихон. - Ми цю думку не підтримуємо.
Також священик розповів, що віряни здебільшого на це свято стараються освятити плоди під час богослужіння. А так взагалі можна приходити до монастирів освячувати протягом дня, до 16-ї чи 17-ї години.
