Полтавці підкорили Ельбрус

Це сходження присвятили 20-річчю Незалежності України.



Хотіли на Арарат, потрапили на Ельбрус

Журналіст «Кола» поспілкувався з Володимиром Поповим, спортсменом із 30-річним стажем, тренером ФСТ «Динамо», жителем Комсомольська.

– Я вже маю великий досвід подорожей, – розповів Володимир Миколайович. – Мандрував Кавказом, Паміром, а про Крим та Карпати взагалі мовчу. Цього року ми збиралися у веломандрівку Туреччиною і планували зайти на вершину Арарату. А для тренування вирішили спробувати свої сили на Кавказі. Наш маршрут починався з Керчі й пролягав поблизу Ельбруса. Спочатку ми і не планували сходження на цю гору, але до 20-річчя Незалежності України вирішили спробувати.

Із Таманського півострова нас виїхало 6 велосипедистів. Двоє туристів із Полтави, двоє – із Комсомольська, один із Кременчука та один із Харкова. Ще двоє нам допомагали – підвезли гірське спорядження до самого Ельбрусу. Вони також уже були на Ельбрусі, тому були нам за провідників.

Полтавці обрали найтяжчий маршрут

У групи велотуристів був маршрут максимальної тяжкості.

– Загалом ми подолали близько 1000 кілометрів, – розповів Володимир Попов. – На весь маршрут пішло 24 дня. У нас був маршрут 6 категорії – це найбільш складна категорія. Розпочали похід у 40 – 45-градусну спеку по дюнах – довелося навіть велосипеди на собі нести. Але ми були готові, дуже ретельно готувалися. Адже саме у підготовці до мандрівки і залежить успіх чи невдача. Тому ми підійшли максимально серйозно до підготовки. Коли були на Ельбрусі, то три людини загинули. Гори – це гори. Хочеш іти на день, візьми на тиждень продуктів.

На вершині Ельбрусу можна засмагнути й обморозитися

15 серпня туристи підкорили Ельбрус – на висоті 5642 метрів полтавці були хвилин 15-20.

– На вершині Ельбрусу був дуже сильний вітер, – сказав Володимир Попов. – За 15 хвилин ми встигли замерзнути. Я знімав на камеру встановлення прапорів, але за 2 хвилини обморозив руку – зараз уся шкіра облазить. Багато хто запитує, чому ми не залишили прапорів на вершині. Але ж там довго не протримаєшся. Через високу сонячну радіацію там можна обгоріти, а через вітер та мінусову температуру й обморозитися.

Краще за гори можуть бути гори

Найбільше сподобалися полтавським туристам гори.

– Краще за гори можуть бути лише гори, де ти не побував, – процитував Висоцького Володимир Миколайович. – Узагалі захват і піднесення відчуваєш у горах. І люди всі це відчувають. Ніхто ніколи нічого не вкраде, сміття всі прибирають. Ставлення до життя в низині й у горах різне. І тут не треба бути великим філософом. Це просто відчуваєш. Уявіть, що кожної години Ельбрус різний – цю гору ми жодного разу не бачили однаковою.

Ельбрус дуже популярний у туристів

Туристів з усіх континентів зустріли полтавці.

– Пару разів зупинялися з італійцями на ночівлю, також багато було німців, – сказав Володимир Попов. – Зустрічали японців, китайців, представників африканського континенту, Америки, навіть із Нової Зеландії були туристи. Вихідців із СНД було відсотків 20-30, а то все іноземці. Але дуже радує, коли всі один одного вітають, адже мета у всіх одна – побачити гори та підкорити Ельбрус.

Ми зовсім не хворіли – практично гірської хвороби навіть не було. А приїхали всі додому – у всіх нежить. Ми точно перша група велосипедистів з України, що підкорила Ельбрус. У 2006 році з Москви на вершині також були велосипедисти. Але їх на автомобілі привезли до відмітки у 3700 метрів до центру рятувальників, вони піднялися і спустилися – їх знову забрав автомобіль. А у нас же був велопохід.

Головне – підготовка до походу

Мандрівка на велосипедах передбачає не лише гарну фізичну форму, а й технічне спорядження.

– Справність велосипедів означала дуже багато, – сказав Володимир Попов. – Навіть камеру пробивали лише двічі. У двох були старі радянські велосипеди, дуже прості й надійні. А ось у сучасного дискові гальма не витримали. Звісно ж, ми брали ремонтувальний комплект. Коли вже спустилися з Ельбрусу, то навіть допомогли автомобілістам – пробили картер, але відповідного ключа у них не було. Аптечка також була максимально вкомплектованою. Коли котували маршрут, то передбачали, що через олімпійське містечко нас не пропустять, тому мали паралельний шлях. І дійсно, через Красні Поляни нас не пропустили – потрібна величезна кількість перепусток і дозволів.

Плани у полтавців наполеонівські

Зупинятися на досягнутому полтавці не збираються.

– У минулому році ми подорожували на Говерлу та кримськими яйлами, – сказав Володимир Попов. – Цьогоріч підкорили Ельбрус. Зупинятися не збираємося. Наступного року хочемо на Памір, щоб підкорити «семитисячник» – пік Леніна. Я вже був у тих місцях. Здивувало, що киргизи ходять і взимку, і влітку у войлочних шапках. А там уночі 10 градусів морозу, вдень – 40-градусна спека, а зайдеш у тінь – 0 градусів. Тому до одягу доведеться підійти дуже серйозно.

– Професор із Києва підкорив Ельбрус у свій день народження, відсвяткувавши 80-річчя на вершині, – сказав Володимир Миколайович, і з посмішкою додав: – Тож, нам ще довго можна мандрувати. Під час нашого сходження 71-річний іноземець від пункту рятувальників на 3800 до вершини дійшов за 9 годин – результат не те, що непоганий, а чудовий. А форму підтримуватимемо на наших гірських маршрутах по Карпатах та Криму. Навіть під Полтавою є багато прекрасних історичних маршрутів. Головне, це кожного дня годину приділяти своїй фізичній формі. Покататися на велосипеді, пробігтися чи в тренажерному залі позайматися. Дуже важливо, аби це було систематично, а не раз на тиждень. Тоді ви й самі будете почувати себе прекрасно, і тіло буде в тонусі. А в здоровому тілі здоровий дух. І будь-які вершини потім здобувати буде легше.