Подаємо текст без змін.
Доброго дня, Коло.
Нещодавно з моїм сином трапилася не дуже приємна історія. Звісно ж, я не прошу вас звертатися до якихось інстанцій тому, що ситуція лежить в площині людських стосунків. Сталося все кілька днів тому, але забути не зможу ще довго цей прикрий випадок.
Для мене і для сина у Полтаві дуже зручний маршрут «Огнівка – Центр». І справді - сів, повз першу міськлікарню, по Енгельса, через Центральний ринок – і через 10-15 хвилин ти вже у центрі міста! Так ось, мій 15-річний син їздить так у військово-спортивну школу. Так було і того разу. Сіли вони з товаришем біля водія, вийшли біля ринку.
Син хотів зателефонувати мені, поліз до кишені, а телефона немає. Він ще встиг помітити, що той лежить на передньому сидінні, випав з кишені. Та маршрутка звісно ж поїхала далі.
Мій син з другом не розгубилися і побігли за автобусом. Догнали вже в центрі. Коли хлопці підійшли до "своєї" маршрутки", то побачили, що водій рахує "виручку", адже це кінцева зупинка і телефона на сидінні немає. Син запитав у водія чи не бачив той телефона. Водій сказав, що ні. А в цей час друг набрав номер сина. І телефон задзвенів зліва від водія, біля його дверей.
Мобільний то повернули, але неприємний осад в душі залишився.
Фото: mobila.uacatalog.comДо редакції "Кола" надіслала цього листа полтавка Тетяна, яку обурила ситуація, що виникла між її сином і водієм маршрутки.
