Фото. Олександр Третяк, який у дитинстві втратив слух, кілька років займається вільною боротьбою.
Фотогалерея Ніни Король.
Серед останніх досягнень – срібло, яке виборов у Львові на чемпіонаті України та золото і бронза у змаганнях у Білій Церкві. Своє майбутнє юнак пов’язує зі спортом.
Спілкуватись із юнаком людині, котра не має навичок розмовляти з глухими чи слабочуючими і знань дактиля, непросто. Проте тренерів Володимира Кочергу та Миколу Костюченка спортсмен розуміє, вони його теж. На тренуваннях у дитячо-юнацькій спортшколі «Авангард» юнак із суперниками та наставниками знаходить спільну мову за допомогою жестів, а ще читає по губах, якщо хлопці говорять повільно. Хлопець тренується серед фізично здорових дітей. Хоча на всеукраїнських змаганнях його суперники – юнаки, що мають вади слуху.
– У боротьбу до мене Сашко прийшов років півтора тому, – розповідає Володимир Кочерга, тренер, триразовий майстер спорту СРСР. – Мені спочатку було важко порозумітись із ним, бо я не вмію спілкуватись із глухими та слабочуючими. Для того, аби хоч трохи знати, як спілкуватись, я просив знайомого, котрий виріс в родині, де знають дактиль, аби він перекладав.
Тренер каже, що в Олександра хороші дані для борця.
Сашко навчається в 10 класі спецшколи-інтернату для глухих дітей міста Полтави. Та при школі немає відділення боротьби, тому хлопець тренується у спортшколі «Авангард» імені Шемякіна. На тренуваннях юнак без слухового апарату, адже в таких пристроях тренуватись заборонено – можна зламати їх чи травмуватись.
Один із двійні втратив слух після менінгіту
Сашко – один із двійні. Його брата звуть Сергій. Живе родина в Машівському районі.
Коли малюки народились, обоє чули звуки. Та у 8 місяців Олександр захворів. Як виявилось, лікарі поставили діагноз, коли в малого вже розвинувся гнійний менінгіт. Хвороба затягнулась на 2 місяці. Вона майже позбавила дитину слуху: без слухового апарату нині хлопець не чує.
Про це розповіла мама спортсмена Василина Іванівна.
– В лікарні кололи «Гентаміцин», а як пізніше я дізналась, цей антибіотик дуже впливає на слух, – згадує мама. – Спочатку в родині був шок, але змирились, що слух неможливо відновити. Потім я возила Сашу в спецдитсадок, у школу в Полтаву, – ділиться мама. – Рада, що нині в мене дитина така, як і інші діти, нині Саша сам їздить у школу й на тренування.
Окрім синів-двійнят у пані Василини є старша донька Вікторія. Не чує в родині тільки Сашко.
Хоч сама мама не знає мови дактилю, та сина цьому навчили в садочку і школі. Після народження двійні пані Василина – домогосподарка, присвятила увагу дітям, особливо Олександру.
Гроші родині заробляє батько, Сергій Іванович.
І в спорті, і в розвагах серед перших
Сашко – різнобічно розвинута особистість, займається, окрім боротьби, бадмінтоном та шахами.
У школі-інтернаті Олександр Третяк вчиться теж добре. А ще бере участь у шкільних заходах: на новорічне свято був святим Миколаєм, Дідом Морозом (зі слуховим апаратом він і розмовляє, і спілкується мовою жестів). А того року у школі проводився конкурс Дідів Морозів школи, де старшокласники вибрали кращим Сашка.
До речі, обоє братів – лівші.
