Фото з сайту cirota.ru
У народі казали, що в цей день зима зустрічається з літом, вони сперечаються між собою, кому йти, а кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше – літо переспорило зиму, а якщо холодніше – зима. Вважається, що саме на Стрітення минає половина зими і повертає на весну. Цікаво, що частіше говорили про двобій зими з літом (а не з весною), оскільки в давнину наші пращури ділилил рік на два сезони – зиму й літо.
У день Стрітення, прийшовши із церкви, запалювали «громичну» свічку – вона вважалась помічною од пожежі, бо її запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб уберегти людей і худобу від грому. Її полум’ям малювали хрести на сволоку – од усього лихого, підкурювали дітям волосся – щоб грому не боялись.
Цінувалась також «стрітенська» вода, набрана з-під стріхи чи освячена в церкві. Люди набирали її в нову посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. За народним уявленням це цілюща вода. Найкраще ця вода помагала від пристріту – хвороби, що її спричиняло лихе око. Стрітенською водою кропили худобу, вулики. Якщо син ішов на війну, батько, благословляючи, кропив його стрітенською водою і промовляв: «Боже тебе збережи!».
