Полтавець змінив професію історика на кравця-закрійника

У 2009 році Іван  Козир став «Золотою голкою» ліцею за пошитий чоловічий костюм. А згодом разом зі своєю одногрупницею Кірою брав участь у міському конкурсі «Модний квартал». Їхню спільну роботу – жіноче плаття з корсетом – журі визнало найкращим театральним костюмом.

Сукні майстру подобається шити найбільше Полтавець Іван Козир, випускник вищого навчального закладу, історик за спеціальністю. Проте реалізувати себе він зміг не на освітній ниві, а в пошитті чоловічого та жіночого одягу. Про його захоплення чимало скептиків скажуть – це не чоловіче заняття. Та Іван власним прикладом показує, що не буває поділу на чоловічі та жіночі професії. По закінченні університету пішов учитися на кравця Після закінчення університету Іван планував здобути ще одну вищу освіту, подав документи у юридичний ВНЗ. Та долю змінило… пальто, яке йому індивідуально пошив приватний майстер. – Саме тоді я задумався, цікаво, яке моральне задоволення отримує творець, котрий пошив одяг, що ідеально підходить замовнику? І подумав, що сам теж зможу шити не гірше, а, можливо, навіть краще, та вирішив вивчитися на кравця-закрійника в ліцеї сфери послуг, – розповідає Іван Козир. – Півтора року я працював без вихідних, бо поєднував роботу та навчання. У групі був старостою, закінчив ліцей із червоним дипломом. Головне, що під час навчання від усіх нюансів роботи отримував величезне задоволення, навіть від конструювання та креслення, хоча в школі в мене були дуже погані оцінки з алгебри та геометрії. Навчаючись, хлопець брав активну участь у конкурсах, які проводилися в ліцеї. Шиє на замовлення жіночі сукні та чоловічі костюми Рідні Івана з розумінням поставилися до його захоплення та підтримали хлопця. А після закінчення ліцею допомогли придбати обладнання для шиття одягу. Спокійно сприйняла нове захоплення Івана і його дівчина, якій він, до речі, час від часу шиє речі. Нині Іван спеціалізується на пошитті одягу з легкого матеріалу (льону, шовку, бавовни, трикотажу, атласу, тонкої синтетики, шерсті). Це переважно сукні, сорочки, брюки, жакети. А от для того, щоб практикуватися у пошитті речей із важких матеріалів (сукна, шкіри, хутра, міцної джинсової тканини) – пальто, курточок тощо, молодий майстер влаштувався працювати до ательє. – По-перше, тут є все необхідне обладнання. Це великі машини, місця для яких у мене в квартирі немає. А відкрити власне ательє чи офіс я ще не можу, – зазначив Іван.

Іван шиє як сукні, так і оригінальні чоловічі костюми Мета майстра – навчитися досконало та якісно шити вечірні жіночі сукні та чоловічі костюми. Замовлень на пошиття цих речей у полтавця чимало. Це переважно молоді люди 20 – 30 років. Замовляють йому неординарні костюми і для фаєр-шоу, театралізованих дійств. Багато молодий майстер шиє і для друзів. Він розповів, що завжди пропонує замовнику альтернативу, приміром, замість класичних брюк – брюки із незвичайними вставками, кишенями тощо. Спеціальної реклами та оголошень про шиття речей на замовлення Іван не дає. Каже, що клієнти його знаходять самі. Поки що успішно спрацьовує «сарафанне» радіо. Сьогодні Івану Козирю вже пропонували працювати закрійником на фабриці чоловічого одягу в Миргороді. Але він не готовий переїхати до Миргорода. Його мрія – працювати у великому місті та шити індивідуальні речі. Каже, що в Полтаві дуже малий вибір хороших, якісних тканин. А для того щоб замовляти їх через інтернет, потрібно цю справу поставити на конвеєр, мати величезні об’єми замовлень. Роботи майстра Хист до шиття є у крові Бабуся Івана теж добре шиє, тож хлопцеві було в кого вчитися. Свого часу вона одягала не лише рідню, а й шила на замовлення. Нині Іван поєднує роботу в ательє з роботою в магазині чоловічого одягу. До магазину він влаштувався тому, що туди потрібні фахівці зі знаннями особливостей з крою та шиття чоловічих костюмів. Та про здобуті знання з історії 25-ти річний Іван Козир не жалкує. Каже, що навчання в університеті було для нього хорошою життєвою школою. Там він  розширив свій кругозір, познайомився зі справжніми друзями.