Прокрастинація, або синдром «відкладання справ на потім»
Прокрастинація – «хвороба століття», «чума ХХІ століття». Так охрестили звичку робити все, що завгодно, аби не робити те, що потрібно насправді. Саме поняття «procrastination» з англійської перекладається як «зволікання», «відтягування». Простіше кажучи, цей термін, що відносно нещодавно з’явився в активному ужитку, насправді позначає різновид здавна добре відомого усім явища – неробства або, іншими словами, ліні. Однак лінь і прокрастинація – це не тотожні речі, тому деякі вчені вважають останню однією з найбільш поширених та небезпечних психологічних проблем минулих років, що навіть може переходити у захворювання.
Що ж провокує схильність у людей до зволікання та відкладання справ і думок «у довгу шухляду»?
Причини прокрастинації
Відсутність чіткої цілі. Людина достеменно не має уявлення, чого вона хоче досягти у своєму житті та у якому напрямку їй рухатися. Це призводить до того, що виконувана нею робота здається нудною, нецікавою, такою, «що зачекає».
Невміння концентрувати увагу. Працівник не може зосередитись на об’єкті чи предметі роботи, постійно відволікається на побічні чинники. З такою нестійкою увагою продуктивність праці значно падає (знижується майже удвічі).
Пріоритети. Особа не вміє виділяти, яке серед численних завдань у переліку нагальних є першочерговим, а відтак зволікає з виконанням усіх.
Планування. Людина не вміє чітко планувати свій день та раціонально розподіляти час на виконання поставлених завдань. Тому у її розпорядку з’являється багато вільних хвилин та годин на зайві справи.
Прокрастинація як прояв перфекціонізму. Прокрастинація може бути проявом перфекціонізму – іншої психологічної проблеми, що притаманна людям, які постійно прагнуть робити усе ідеально. З огляду на те, що бездоганно виконувати всі завдання практично неможливо, особистість мучать суперечності: між досягнутим рівнем та тим, що в ідеалі міг би бути. Звідси й схильність до зволікання з виконанням завдань, які вона боїться виконати не на «відмінно».
Жага екстрему та гострих відчуттів. Дехто з працівників отримує неймовірне задоволення та прилив адреналіну від того, що виконує всю роботу за лічені хвилини чи навіть секунди до кінцевого терміну її здачі.
Погляд фахівця
Досі в розумінні прокрастинації як проблеми у спеціалістів немає єдиної думки. Одні фахівці вважають це захворюванням, інші – лінню.
Ольга Піскунова, психолог Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру, має власне бачення на рахунок цього. Проблему прокрастинації вона вважає дещо перебільшеною, а подекуди й надуманою. На думку Ольги Іванівни, всі проблеми особистості походять з дитинства. Тож саме там потрібно шукати корені власних «бід» та негараздів.
- Відкладання «на потім» та постійне зволікання з певними вчинками чи прийняттям рішень може бути ознакою незрілої, інфантильної особистості, яка піддавалася надмірній опіці в дитячому віці та займалась тим, чим хотіла. Тому вона не звикла брати відповідальність за свої вчинки, належним чином ставитися до покладених на неї обов’язків та життя загалом, - говорить Ольга Піскунова.
Психолог радить спочатку достеменно розібратися у причині проблеми, а потім думати, як її вирішувати.
- Якщо особа замість роботи годинами просиджує в Інтернеті у пошуках віртуального спілкування, то тут може йти мова про самотність. А відтак їй необхідно замислитись над цим та розібратись у своєму оточенні: можливо, саме відсутність порозуміння у колективі змушує втікати з реального світу, - вважає Ольга Іванівна.
Але фахівець застерігає: не можна плутати прокрастинацію з проявами інших захворювань. Те, що з боку може виглядати як неробство, насправді може виявитися чимось серйознішим.
- Причина постійних зволікань та відтягувань часу може бути не лише психологічною, а й медичною. Людина також може ухилятися від виконання якихось справ через депресію, безсоння, неврози. Тоді це лікується медикаментозно, і ніякі поради тут не допоможуть, - наголошує вона.
У зоні підвищеного ризику – офісні працівники, представники творчих професій та студенти
Прокрастинатори – люди, що різні за віком, статтю, видом діяльності. За статистикою, спокусі ухилятися від важливих справ, а натомість займатися другорядними, піддаються частіше за інших фахівці таких професій, як менеджери, програмісти, піарники, рекламісти. Саме в офісі на робітників «розумової праці» чатує небезпека відволікатись на усілякі дрібниці, такі як блукання всесвітньою павутиною, розмови по телефону, обговорювання останніх новин зі співробітниками. Творчі люди, письменники, дизайнери, журналісти, художники, музиканти, теж годинами можуть чекати приходу музи чи натхнення.
Також до осіб, яким притаманна ця «недуга» - прокрастинація, належать студенти, що обрали фах не за покликанням, а відтак їм нецікаво вчитися. Це призводить до намагання зробити неприємні завдання в останній день перед заліками чи іспитами.
Як побороти звичку «відкладання справ на потім»
Фахівці з тайм-менеджменту, спеціалісти налаштування на ефективну працю, розробили власну систему правил продуктивної роботи. Зокрема, вони щодня радять з’їдати «жабу» – тобто, з самого ранку виконувати одне складне або неприємне завдання. Тоді переходити займатися іншими справами за їх пріоритетністю.
Практичні поради щодо подолання звички «відкладати на потім» дає Ольга Піскунова, психолог Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру:
• Корені прокрастинації у неорганізованості – раджу планувати свій час, виконувати завдання за їх пріоритетністю, можна відвідати тренінги чи семінари, присвячені цій проблемі.
• Якщо причиною «відкладання на потім» є невпевненість у власних силах, то вона долається накопиченням позитивного досвіду через власний успіх.
• Якщо робітник не хоче працювати через виснаження, то йому час від часу варто активно відпочивати.
• Не буде зайвою зміна діяльності, щоб одна й та сама не набридала й не провокувала зволікання з її виконанням.
Спеціаліст застерігає: варто не поспішати з висновками та детально аналізувати окрему ситуацію.
- Універсальних ліків від усіх недуг не буває. У кожному конкретному випадку потрібен індивідуальний пошук рішень. Найкраще – звернутись до психолога, щоб разом з фахівцем розібратись у причині власних негараздів, - радить Ольга Іванівна.
Прокрастинація: чи страждають від неї полтавці, або як почати ефективно працювати після тривалих свят?
Ви постійно ухиляєтесь від виконання нагальних справ, покладених на вас обов’язків? Тяжко налаштуватися на роботу чи увійти в звичний ритм навчання після тривалих свят, відпустки або канікул? Замість того, аби виконувати поставлені шефом завдання чи готуватися до занять, годинами просиджуєте у соціальних мережах, витрачаєте дорогоцінний час на теревені з друзями чи пиття кави? Будьте обережні! У Вас всі симптоми шкідливої звички, що може перейти у швидко прогресуючу, подекуди хронічну хворобу.
Прокрастинація, або синдром «відкладання справ на потім»
Прокрастинація – «хвороба століття», «чума ХХІ століття». Так охрестили звичку робити все, що завгодно, аби не робити те, що потрібно насправді. Саме поняття «procrastination» з англійської перекладається як «зволікання», «відтягування». Простіше кажучи, цей термін, що відносно нещодавно з’явився в активному ужитку, насправді позначає різновид здавна добре відомого усім явища – неробства або, іншими словами, ліні. Однак лінь і прокрастинація – це не тотожні речі, тому деякі вчені вважають останню однією з найбільш поширених та небезпечних психологічних проблем минулих років, що навіть може переходити у захворювання.
Що ж провокує схильність у людей до зволікання та відкладання справ і думок «у довгу шухляду»?
Причини прокрастинації
Відсутність чіткої цілі. Людина достеменно не має уявлення, чого вона хоче досягти у своєму житті та у якому напрямку їй рухатися. Це призводить до того, що виконувана нею робота здається нудною, нецікавою, такою, «що зачекає».
Невміння концентрувати увагу. Працівник не може зосередитись на об’єкті чи предметі роботи, постійно відволікається на побічні чинники. З такою нестійкою увагою продуктивність праці значно падає (знижується майже удвічі).
Пріоритети. Особа не вміє виділяти, яке серед численних завдань у переліку нагальних є першочерговим, а відтак зволікає з виконанням усіх.
Планування. Людина не вміє чітко планувати свій день та раціонально розподіляти час на виконання поставлених завдань. Тому у її розпорядку з’являється багато вільних хвилин та годин на зайві справи.
Прокрастинація як прояв перфекціонізму. Прокрастинація може бути проявом перфекціонізму – іншої психологічної проблеми, що притаманна людям, які постійно прагнуть робити усе ідеально. З огляду на те, що бездоганно виконувати всі завдання практично неможливо, особистість мучать суперечності: між досягнутим рівнем та тим, що в ідеалі міг би бути. Звідси й схильність до зволікання з виконанням завдань, які вона боїться виконати не на «відмінно».
Жага екстрему та гострих відчуттів. Дехто з працівників отримує неймовірне задоволення та прилив адреналіну від того, що виконує всю роботу за лічені хвилини чи навіть секунди до кінцевого терміну її здачі.
Погляд фахівця
Досі в розумінні прокрастинації як проблеми у спеціалістів немає єдиної думки. Одні фахівці вважають це захворюванням, інші – лінню.
Ольга Піскунова, психолог Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру, має власне бачення на рахунок цього. Проблему прокрастинації вона вважає дещо перебільшеною, а подекуди й надуманою. На думку Ольги Іванівни, всі проблеми особистості походять з дитинства. Тож саме там потрібно шукати корені власних «бід» та негараздів.
- Відкладання «на потім» та постійне зволікання з певними вчинками чи прийняттям рішень може бути ознакою незрілої, інфантильної особистості, яка піддавалася надмірній опіці в дитячому віці та займалась тим, чим хотіла. Тому вона не звикла брати відповідальність за свої вчинки, належним чином ставитися до покладених на неї обов’язків та життя загалом, - говорить Ольга Піскунова.
Психолог радить спочатку достеменно розібратися у причині проблеми, а потім думати, як її вирішувати.
- Якщо особа замість роботи годинами просиджує в Інтернеті у пошуках віртуального спілкування, то тут може йти мова про самотність. А відтак їй необхідно замислитись над цим та розібратись у своєму оточенні: можливо, саме відсутність порозуміння у колективі змушує втікати з реального світу, - вважає Ольга Іванівна.
Але фахівець застерігає: не можна плутати прокрастинацію з проявами інших захворювань. Те, що з боку може виглядати як неробство, насправді може виявитися чимось серйознішим.
- Причина постійних зволікань та відтягувань часу може бути не лише психологічною, а й медичною. Людина також може ухилятися від виконання якихось справ через депресію, безсоння, неврози. Тоді це лікується медикаментозно, і ніякі поради тут не допоможуть, - наголошує вона.
У зоні підвищеного ризику – офісні працівники, представники творчих професій та студенти
Прокрастинатори – люди, що різні за віком, статтю, видом діяльності. За статистикою, спокусі ухилятися від важливих справ, а натомість займатися другорядними, піддаються частіше за інших фахівці таких професій, як менеджери, програмісти, піарники, рекламісти. Саме в офісі на робітників «розумової праці» чатує небезпека відволікатись на усілякі дрібниці, такі як блукання всесвітньою павутиною, розмови по телефону, обговорювання останніх новин зі співробітниками. Творчі люди, письменники, дизайнери, журналісти, художники, музиканти, теж годинами можуть чекати приходу музи чи натхнення.
Також до осіб, яким притаманна ця «недуга» - прокрастинація, належать студенти, що обрали фах не за покликанням, а відтак їм нецікаво вчитися. Це призводить до намагання зробити неприємні завдання в останній день перед заліками чи іспитами.
Як побороти звичку «відкладання справ на потім»
Фахівці з тайм-менеджменту, спеціалісти налаштування на ефективну працю, розробили власну систему правил продуктивної роботи. Зокрема, вони щодня радять з’їдати «жабу» – тобто, з самого ранку виконувати одне складне або неприємне завдання. Тоді переходити займатися іншими справами за їх пріоритетністю.
Практичні поради щодо подолання звички «відкладати на потім» дає Ольга Піскунова, психолог Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру:
• Корені прокрастинації у неорганізованості – раджу планувати свій час, виконувати завдання за їх пріоритетністю, можна відвідати тренінги чи семінари, присвячені цій проблемі.
• Якщо причиною «відкладання на потім» є невпевненість у власних силах, то вона долається накопиченням позитивного досвіду через власний успіх.
• Якщо робітник не хоче працювати через виснаження, то йому час від часу варто активно відпочивати.
• Не буде зайвою зміна діяльності, щоб одна й та сама не набридала й не провокувала зволікання з її виконанням.
Спеціаліст застерігає: варто не поспішати з висновками та детально аналізувати окрему ситуацію.
- Універсальних ліків від усіх недуг не буває. У кожному конкретному випадку потрібен індивідуальний пошук рішень. Найкраще – звернутись до психолога, щоб разом з фахівцем розібратись у причині власних негараздів, - радить Ольга Іванівна.
Утім, все ж існує універсальна порада для усіх прокрастинаторів – слід завжди пам’ятати та намагатися втілювати у життя старе, відоме кожному з дитинства прислів’я: «Не потрібно залишати на завтра те, що можна зробити сьогодні».
Ми вирішили поцікавитись: чи потерпають від «відкладання в довгу шухляду» полтавці та їхніми секретами налаштування на продуктивну працю.
Опитування
 Олексій | Зі мною таке іноді трапляється. Я-студент, батьки посилено мене не контролюють. Але моє виховання не дозволяє мені довго байдикувати. Я покладаюсь на своє сумління у моменти, коли хочеться зайнятись чимось стороннім. |
 Наталія | Я відтягую до останнього виконання неприємної мені справи. Особливо важко налаштуватись на роботу після свят. Але якихось «рецептів» боротьби з цим я не маю. Просто згодом доводиться виконати потрібну, хоч інколи й неприємну, справу. |
 Віталій | Не потерпаю від неробства. Принаймні, за собою такого не помічав. Коли потрібно виконати щось складне, а не знаєш як, я просто лягаю спати – ранок вечора мудріший. Потім з нового дня повертаюсь до цього та обмірковую правильне рішення. |
 Олексій | Ніколи не займаюсь сторонніми речами. Я сумлінний працівник, бо вмію планувати свій робочий день. Роблю власний «розклад» також на місяць вперед. Обов’язково записую перелік найважливіших справ. Я знаю, що мені потрібно робити, тож беру і виконую це. |
 Світлана | Дуже рідко, бо в мене на це мало вільного часу. У першу чергу я намагаюсь зробити основне, тож на «пусте» не маю сил. Я просто знаю, що крім мене цього ніхто не зробить, тільки я повинна це зробити. Я маю це виконати і все, тому й роблю. |
