Художник з Одеси розповів, чому не показував картин полтавцям

Григорій Вовк – власною персоною та у власному творінні А ще про себе, як забороняли малювати та як за картини можна було потрапити за ґрати, розповів в інтерв’ю журналісту «Кола». Нагадаємо, виставка Григорія Вовка відкрилась учора в Галереї мистецтв. Роботи його ви можете подивитись тут. У творчості  – картинах та інсталяціях одеський художник-нонконформіст  використовує різні, часом неочікувані,  матеріали – олійні фарби, дерево, пластик, пінопласт, шкіра, пакети з-під соку, коробки... Приміром, багатьох цікавив автопортрет, на якому і пластик, і картонна коробка, і пакування з-під фруктів –  і все це служить художніми засобами для зображення обличчя художника. Творчість художника багатогранна, полтавцям, до речі в Полтаві виставка Григорія Вовка перша,  він презентував олійний живопис, акварель, малюнки олівцем і кульковою ручкою,  малі скульптурні форми та інсталяції. Григорій Вовк  народився в Полтаві у 1954 році. Сьогодні в нього День народження, тож виставка відкрилась символічно, до його іменин. Відвідувачі довго стояли біля полотен та інсталяцій, споглядаючи. Поділились із журналістом, що  роботи художника примушують думати. Кожен знаходить своє, можливо,і не те, що вкладав у твір митець. Про себе пан Григорій розповів, що він малює, скільки себе пам’ятає. – Коли був малим, малював чорнильним олівцем – інших у моєму дитинстві не було. Мама зберегла малюнки з мого дитинства. Тепер вони зі мною. У родині полтавців Вовків ніхто не малював так гарно, як дядько, на честь якого і назвали  Григорія. – Дядько будучи в армії, а це був початок 50-их, загинув трагічно. Лише пізніше його товариш розповів, що мій дядько їхав у відрядження купувати акордеон. Це було в Середній Азії. Його пограбували та викинули з поїзда. Він грав на багатьох музичних інструментах і гарно малював. Рідні думали, що буде художником чи музикантом... Це було до мого народження. Тоді мама назвала мене так само, як свого брата. Григорій Вовк, нонконформіст, вчився в Одесі в Грековському училищі. Тоді було й таке, що за етюд ставили «1» бал на екзамені і тричі довелось перескладати. А все через те, що на іспиті з етюду зобразив церкву з хрестом. – Я вийшов, побачив церкву і намалював це, – згадує художник. – Мені поставили одиницю та вигнали. тричі малював, треба було малювати в соцреалізмі, щоб усі були раді, щасливі, ніякого натяку на інші, негативні емоції – бо тоді політичний підтекст. А Бога немає, усі тоді мусили так думати і нав’язувався атеїзм. За четвертим разом мені таки поставили трійку. Перед цим просто принижували, тиснули психологічно – що задавали, я малював, але на роботу не дивились. Потім художник відійшов від соцреалізму,  який йому був чужий. – В Одесі утворилось Творче об’єднання художників (ТОХ), окремо від офіційної спілки, ми влаштовували квартирні виставки. Картини були такі, за які могли опинитись за ґратами. Нині я можу дозволити собі малювати те, що хочу і як відчуваю. Наприклад, картина б емоції (оголена жінка) могла стати приводом для ув’язнення. Був випадок, коли 2 художники виставили свої картини, кадебісти забрали роботи, цензура вбачала в них політичний підтекст. Деякі роботи після розбирань художникам не повернули. Тож раніше, за Союзу,  часто художники не підписували роботи, аби убезпечити себе. Або завуальовували підпис. За таку роботу можна було за часів СРСР опинитись у тюрмі

Нині Григорій Вовк – викладач графічного дизайну, рисунка, живопису та арттерапії, а ще бібліології. До того ж він магістр теології. Працює в Одеському християнському гуманітарно-економічному універститеті. Цей ВНЗ  теж закінчив. Тож недарма у його роботах  багато уваги приділено біблійним образам і темам. Як розповів художник, нині він не має конкретної тематики  у творчості. Споглядає, запам’ятовує, пропускає через себе, а тоді це виливається у творчості. Картини теж користуються попитом як реалістичні, так і авангардні. – Авангард купують колекціонери, люди які стежать за розвитком, історією мистецтва, – поділився митець. – Мої картини частіше купують не для краси. Офіс ними не прикрасиш, наприклад. Стиль художника – духовний інтенсивізм. Думки готує перед роботою, працює з чистими помислами і серцем. На картини витрачає від 4 до 8 годин. А от виношує ідею іноді кілька місяців.  Адже збирає різні фактури, продумує, як це буде виглядати, щоб не схоже на інших, щоб було по-сучасному. Роботи продає з 1985 року. Вони є у приватних колекціях закордоном, багато робіт в одеситів, у Полтаві у друзів теж немало. Друзям картини дарує. У рідному місті в пана Григорія є старенька мама, брати та сестра. Тож День народження він проведе в колі родини. Але без спиртного – баптисти не вживають алкоголь. Довідка «Кола» Це 117 за ліком виставка і 20 персональна  для художника. Раніше не доводилось виставлятись у рідному місті, бо не співпадало запрошення і можливість художника бути на презентації, інші нюанси. Пише вірші. Одружений, дітей не має. Їздить по селах Одещини і проповідує. Вважає, що таким чином  може уберегти когось від алкоголю, наркоманії, усякого лихого.