![](http://s1.kolo.poltava.ua/images/page-thumb/102472801/1/12/11252/x_0b3d6011_1.jpg)
Дитиною Валерія вабили ці предмети, із підручних матеріалів клепав сувеніри та іграшки у вигляді ножів.
Здавалося б, мовознавство і виготовлення ножів – як можна поєднати це в одній людині? У Валерієві Анікеєнку якраз поєднались технічні нахили – уміння працювати з металом, деревом та гуманітарні – зі шкільної парти олімпіади з мов переслідували хлопця.
– Ще малим, коли і в школу ще не ходив, я робив ножики, –згадує 26-річний Валерій, котрий працює в агентстві нерухомості. – Знаходив дріт, розклепував його на наковальні, наточував, робив руків’я – і виходив ніж. Такі ножики, сантиметрів по 3-5, дарував друзям. Ми носили їх у якості підвісок на ланцюжках. Нагрудні я роздавав, інші – ні, дорожив ними.
Дорослі знаходили і щодня викидали таке синове добро. Та хлоп’я не здавалось: знову і знову малий робив ножі. У нього було спеціальне місце серед іграшок для свого хобі, так званий магазин зброї поміж машинок. Там у різні часи було зо 2 десятки ножів-поробок.
Хлопчина захоплювався книгами і фільмами фентезі, любив кіно про індіанців, бо там можна було бачити зброю – ножі, мечі, кинжали – усе, що вабило Валерія.
Батьки, звісно, не дозволяли носити таку хлопчачу зброю. Тим паче дитина робила часто ножі, як заточки. Була і перевірка тих ножів, наприклад, Валерій поколов літню баню, за що отримав на горіхи від старших.
Пробував, як і багато хлопчаків, робити собі мечі. Зрозуміло, що все це робилось із підручних матеріалів, примітивно, як нині здається Валерію. Різав старі лопати, брав у хлопців іноді електроточило. А частіше працював зубилом і терпугом.
Класі у 7-8 хобі притупилось, взяла гору шкільна наука. А в 10-му знову ножі заговорили про себе: трудовик попросив на практичному занятті нагострити кухонні ножі.
– Усе це нагадувало інструменти 16 століття, – констатує полтавець. – Лише в університеті серйозно захопився ножами: читав книги про виготовлення ножів та зброї, скачував їх з Інтернету. І виготовляв сувенірні та кухонні.
У гуртожитку завжди було штук п’ять ножів. Один є й досі, йому 9 років, з першого курсу зі мною. Тотемний ніж собі теж зробив (я Телець за гороскопом). Ніж висить на стіні.
Нині виготовляє навіть на подарунки, уже презентував друзям близько 10 виробів.
– Прийшов до знайомих дівчат, а в них проблема з ножами, подарував, – розповідає молодий чоловік.
Для своїх ножів матеріал шукає і на ринку у продавців старовини та різного заліза, і дід Володимир Олешко допомагає.
Колись рідні не розуміли захоплення Валерія, нині вишукують свої гени в його хобі.
– От він у мене вдався, – каже дідусь, технік за освітою. – Дідусь же мій працював на заводі.
Мама собі, мовляв, у мене вдався: мій хист до шиття приписує теж своїм генам, адже чохли для ножів я теж шию та оздоблюю сам.
Дружина боїться такого хобі, а тесть надає майстерню
Ножі, виготовлені Валерієм, не підпадають під холодну зброю, – запевняє, що точно знає це. Лише під кухонні та сувенірні. Проте дружина Юлія ставиться з пересторогою до хобі чоловіка. Іноді майстер розкладає свої вироби по хаті, оцінює, розглядає, шукає недоліки, а дружина збирає їх, бо боїться гострих предметів.
А от у тестеві Валерій знайшов чоловічу підтримку, навіть його майстерню може використовувати для власних потреб. Тепер має й інструменти для роботи.
– Коли приїхав знайомитись із батьками майбутньої дружини, був приємно вражений майстернею й кузнею, – ділиться Валерій.
Нині Валерій зберігає свій крам в окремій шухляді. Мріє про спеціальний стенд. Нині ще рано до цього: чоловік дуже критичний до колекції та власних виробів.
У колекції Валерія Анікеєнка є 3 десятки ножів, 10 із них – куповані, інші – власного виробництва.
До речі, інший колекціонер планує створити в Полтаві аптеку-музей, подібну до львівської.
Наразі має ножі, куплені в Україні, складні, різної конструкції. Ще хоче мати в колекції ножі з різних країн.
Та поки ніхто зі знайомих не наважився привезти таку річ з-за кордону. Свій рівень полтавець вважає аматорським, дуже критичний до робіт.
– 2 місяці мені подобається виріб, далі знаходжу недоліки, – ділиться Валерій Анікеєнко.