Відомий у Європі режисер про враження від роботи і самої Полтави(інтерв’ю)

Під час вистави «Ми-ші-ко і Ми-ші-сан» Нагадаємо, презентація вистави «Ми-ші-ко і Ми-ші-сан», режисером якої був Живомир Йокович, відбулась у п’ятницю в театрі ляльок. Уперше юним полтавцям показали японську казку. Несподіване рішення, коли замість декорацій на сцені білі парасолі, котрі залежно від освітлення міняють колір і форми, придумав саме режисер. Про себе розповів в інтерв’ю журналісту «Кола».

Під час інтерв’ю Пан Живомир спілкується сербською, польською, хорватською, болгарською мовами. Трохи українською, оскільки усі ці мови слов’янські, то зрозуміти режисера можна (мені допомагає нещодавнє перебування у Польщі). У спілкуванні нам допомагають ще й невербальні засоби – жести та міміка. – Знаю, що Ви були драматичним актором, потім змінили фах і заснували в Сербії ляльковий театр. Як це сталось, чому саме ляльковий театр вас приваблює? – Я працював 10 років у драматичному театрі. А потім побачив, що у нас у Сербії немає лялькових театрів, не було це розвинуто, не вчили навіть акторів-лялькарів. Я вирішив заповнити цю нішу, створив у Белгарді театр, якому дав назву «Пінокіо». – А де ж брали акторів, якщо в Сербії не було розвинуте це мистецтво? – Акторів довелося вчити, я це робив сам. Отримав освіту режисера і вчив акторів для свого театру. Вчив їх анімації, законам лялькового театру, запозичив світові традиції цього мистецтва і привніс своє.  Театр «Піноккіо» снує і досі, але я вже на пенсії. Йокович майже 50 років займається улюбленою справою. Здобув усі можливі у сфері театру нагороди, як сам каже про себе, у нього їх 22. Щороку він член журі міжнародних 7 – 8 фестивалів. – Хтось у родині продовжив Вашу справу? – Так, мій син, але трохи іншим займається, він освітлювач. – Знаю, що запрошували Вас до співпраці багато країн. Де  Ви працювали? – У Болгарії, Чехії, Словаччині, Румунії, Хорватії, Македонії, Чорногорії. Був на фестивалях від Таллінна до Москви, Лісабона... Живомир Йокович 10 років був драматичним актором, а потім організував ляльковий театр у столиці – Пане Живомире, а звідки дізнались про Полтаву, як потрапили сюди? – Мене запросили  до вас поставити виставу (театр ляльок нині не має режисера,  для нових вистав час від часу запрошує режисерів). Полтавці були на фестивалі у Сербії, там познайомились зі мною, запросили до співпраці. – А як відбувалась робота над виставою, адже Ви у Полтаві лише місяць, а над «Ми-ші-ко і Ми-ші-сан» команда працювала ж набагато довше? – Ми спілкувались через скайп. Хоча основні побажання я висловив ще під час пропозиції співпрацювати. – Як працювалось із полтавським акторами, художником, загалом командою театралів? – Мені сподобалось. Мене слухали, до моїх порад дослухались і втілювали їх, цінували мене. Гарний акторський склад, гарний ансамбль. Працювалось мені добре у приємній атмосфері. – Над виставою в Україні працювали вперше? Чи раніше був досвід роботи в нашій країні? – Я член журі міжнародних фестивалів, постійно їжджу по світу, мене запрошували працювати у багато театрів, зокрема в Болгарію, інші країни (якраз у Болгарії в кінці 80-их Йокович ставив казку, яку нині показали полтавцям, але постановка була інакшою – авт..). Двічі бував і в Україні, а саме в Ужгороді, де відбувались фестивалі.

Прем’єра відбулась – Тож у Полтаві ви вперше. Які враження від Полтави? Що уже встигли побачити? – Полтава – гарне і чисте місто, приємні люди в ньому. Подобається, що майже немає висоток, 4-5-поверхівки в центрі і бачив кілька будинків по 12 чи 13 поверхів на околиці міста. А ще добре, що в Полтаві багато зелені, квітів. І вулиці у вас, на відміну від Белграда, дуже широкі, у нас вузенькі. Був у драматичному театрі на спектаклі, у філармонії. А ще в музеї Петра I (режисер так називає музейний комплекс «Поле Полтавської битви»), був у музеї вашого славного письменника і театрала Івана Котляревського. В обох мені дуже сподобалось. – А чи смакували нашу полтавську страву – галушки? – Ні, а що це таке? (Пояснюю) – Зате пам’ятник бачив цій страві, як іти до музею Котляревського, але галушки ще не куштував, хочу спробувати. Живомир Йокович у Полтаві жив за власним графіком. Метр любить в обідню пору кілька годин відпочити, тож під нього підлаштовувалась театральна трупа. Довідка «Кола» Театр «Пінокіо»  створив Живомир Йокович та троє акторів (у 2013 буде ювілей 40 років).  Нині він має власну будівлю, великий колектив, міжнародне визнання. Це перший театр сербської столиці. Об’їздив усю Європу зі своїми унікальним постановками. Ледь не щодня ідуть вистави на сцені «Пінокіо». До теми: Анатолій Матвійчук вчився на журналіста, а став відомим співаком, автором хітів.