Познайомилися із Марфіним як два піаністи і стали грати в КВН
– Давиде Соломоновичу, кажуть, Ви починали грати з Михайлом Марфіним у Москві, начебто він Вас запросив у команду?
– Марфін мене не те щоб запросив грати в КВН. Ми з ним разом навчалися в Московському хіміко-технічному університеті. Він був на курс старший. Сам по собі Марфін не тільки відомий і успішний шоумен і хімік. До речі, він написав дисертацію, але за тиждень до її захисту сказав, що не хоче займатися хімією і пішов із цієї галузі взагалі. А його відмінність полягає в тому, що він чудовий піаніст. І коли організував команду КВН, то налаштував її на музичний лад, і вони брали глядача музичними конкурсами завжди. Але важко бути і капітаном, і піаністом, тому Марфін шукав ще когось. Так ми і познайомились, бо я теж непогано володію грою на фортепіано. І після цього почали разом грати в КВН.
Михайло Марфін. Фото - kp.ruВзагалі я граю на 48 музичних інструментах. Мене вигнали з музичної школи після 3-го уроку сольфеджіо. Вчителька розповідала мамі, що я ніколи не навчуся грати, співати, а я стояв за дверима і все це чув. Дякую цій вчительці. Бо коли не вона, ніколи б не почав так наполегливо займатися. Батько привіз додому піаніно, потім притягнув з Москви акордеон, електрогітару. В армії я вже керував духовим оркестром. Зараз завідую студією звукозапису в університеті.
– Марфін залишив хімію, а Ви ніколи не хотіли залишити медицину і зануритися у КВН із головою?
– У мене ніколи не було бажання піти в КВН назавжди, полишити медицину. Бо гра в КВН вимагає постійної роботи мозку в одному напрямку. Якщо щодня працювати над КВН, думаю, що не кожна людина це витримає. Це – по-перше. А по-друге, коли ти три тижні відпочиваєш від гри і потім підготовка до чергової гри, написання сценарію після перерви, допомога якійсь команді, це дає такий підйом настрою, про який можна тільки мріяти. Крім того, для мене КВН, музика і медицина йшли трьома паралельними шляхами по життю.
– Чи важко поєднувати КВН і роботу в університеті?
– Поєднувати КВН і медицину не складно. Я у звичайні дні – хірург, завідувач кафедри. Але, у дні, коли відбувається гра, всі знають, що я відпрошуюсь у керівництва, і цей день присвячую лише своїм улюбленим дітям, моїм командам. Я із самого ранку в залі, обов’язково дивлюся всі команди, кому треба – підказую. І вже 16-ий рік поспіль із нетерпінням чекаю шостої вечора, коли вийду на сцену і скажу: «Ми починаємо КВН».
Фото - rada-poltava.gov.uaПубліка в маленьких містечках вчиться на КВНі
– За КВНське життя, де встигли побувати?
– Полтавську асоціацію команд КВН ми утворили зразом із Олександром Пилипенком та Костянтином Васильєвим ще в 1996 році. Всеукраїнська асоціація, до речі, старша за нас всього на два роки. Із того часу ми почали їздити по всій Україні. Завдяки КВН команда «Горе від УМСА», директором якої я був у 1997-2002 роках, була в кожній області України і не тільки в областях, а й у районних центрах. Якби не КВН, то ми б не побували в чудовому місті Коломиї, а ще в Яремчі, Слов’янську. У місцях, де людина б мріяла побувати, але за браком часу не може, ось так просто зібратися і поїхати, завдяки КВН. І зараз немає жодної полтавської команди, яка не побувала б принаймні в 80 – 90 % областей України.
– У Києві, скажімо, публіка, вимоглива, бо багато що бачила. А які глядачі в маленьких містечках?
– Публіка у маленьких містечках відрізняється тим, що для неї це просто свято, коли приїжджають команди КВН, і нехай хоч якась маленька частина туру, змагань проходить у їхньому місті. Звичайно вони хочуть ті жарти, з яких починають усі КВНщики в молодому віці – алкоголь, наркотики, інші стосунки – над цим більше сміються. Але зважаючи на те, що в деяких містах неодноразово проводять такі змагання, потроху публіка вчиться інтелігентності. У деяких маленьких містечках уже спробуй розсмішити. А коли, пам’ятаю, у Полтаві проводив кілька турів ще від Української асоціації КВН, то зрозумів – полтавського глядача розсмішити дуже важко. Бо за 16 років він уже став настільки вимогливим, що його «голими руками не візьмеш».
А в Полтаві під час КНВ заспівала зірка Х-Фактору Маліка
Раніше були сильні тексти, а зараз виграють акторською майстерністю
– Час змінюється – змінюється КВН. Чи важко сучасним гравцям писати сценарії, адже в інтернеті є купа матеріалу, який можна переробити під КВН?
– По-перше, Полтавська ліга КВН відрізняється тим, що кожна команда проходить дуже жорстке редагування. У нас є головний редактор Костянтин Васильєв і художній керівник Андрій Петрушов. Ми поставили наш КВН так, що для кожної команди – це справа честі написати самим. А що стосується КВН сьогодні взагалі, то деякі відмінності є. Коли я починав грати в КВН, то це були тільки і тільки текстові жарти. Дуже сильна текстура. Було байдуже, хто вийде і скаже ці слова, бо вони були самі по собі смішні. А тепер, на першу сходинку виходить артистизм і створення шоу на сцені – танці, фінальні пісні, сценки. Вони можуть бути і не настільки смішні, але артистична майстерність КВНщиків може іноді зробити неможливе.
– Люди, які грають у КВН – це просто люди веселої вдачі чи талановиті і багатогранні?
– Не один талант у кожного гравця. А один талант нашаровується на ще один – і виходить КВН. Це синтетичний вид мистецтва. Зараз у командах взагалі є група музикантів, танцюристів, аніматорів, група гравців, авторів. Усі ці люди суміщають свої таланти, бо без цього зараз не вийти на високий телевізійний рівень.
– А мінуси сучасного КВНі?
– Зараз, на жаль, у КВН немає тих конкурсів, які дають за годину до виступу. Конкурсів, в основі яких чиста імпровізація. Залишилася тільки розминка і все. А коли я ще грав, то пам’ятаю, що був, напрклад, «Виїзний конкурс». Привітання, розминка і цей конкурс. За 20-25 хвилин потрібно було написати, зробити хоч якусь репетицію і показати. Ось це був справжній КВН.
– Чи є майбутнє у КВН? У Вас є послідовники серед родичів і близьких?
– Моєму синові 13 років, навчається у школі №17, пише вдома сценарій для гри. У них змагатимуться між собою 8-і класи. Три дні вже сидить. І днями я прийшов з роботи, який би заморений не був, писали з ним фінальні пісні і співали на радість сусідам.
«Я проти КВН за гроші»
– Вам як сценаристу і КВНщику з величезним стажем не було пропозицій від популярних нині телевізійних шоу?
– Було багато пропозицій від відомих комедійних шоу щодо участі в авторському колективі, але це вже комерційний рівень, який я взагалі не визнаю.
Зараз вже сценаріїв не пишу, бо часу не вистачає. Але в мене є учні, як от Драбовський Віталій з команди «Філін’Z», із якого я виховав справжнього таланта. Він зараз і шоумен, і тамада, і допомагає у шкільному КВН, і всім, хто попросить.
До теми - Мер Полтави на КВН визначив найсмішніших і вручив по 10 тисяч
– А як зараз із КВН за межами СНД?
– За кордоном ставлення до КВН дуже гарне. Більше того, коли я співпрацював тісно з асоціацією КВН України, то створювали навіть символічні збірні України, які щороку виїжджали до Німеччини, Австрії, Польщі, це тільки ті країни, які спадають зараз на думку. А взагалі кожна країна Євросоюзу має свою команду КВН. І зараз щорічно проводять міжнародні змагання. До речі, міжнародна ліга КВН вже нараховуює більше 70 країн світу. Звичайно ж ігри КВН за кордоном – це ігри діаспори, російською мовою, бо людина, яка народилася не в СССР або не має відношення до пострадянської культури, не може зрозуміти цю гру. Зокрема, це досягнення Олександра Маслякова. З його подачі, а також завдяки президенту українського КВН, зробили так, щоб в українській мові назва звучала не КВК, а розшифровувалася як Клуб веселих та найкмітливіших.
Про молодість у КВН є що згадувати до самого ранку
– Чи згадаєте кумедні випадки із Вашого КВНівського життя?
– Смішних випадків з моєї КНВської молодості стільки, що можна згадувати до ранку. Ну, наприклад, для нас у молодості, коли їдеш грати до іншого міста, головне – екскурсії. А наша команда дуже любила нічні екскурсії. І гуляли ми навіть тоді, коли йшов дощ. Взуття по молодості звичайно ж запасного не брали. Завжди керівництво Асоціації КВН України цікавилося, чому у команди «Горе від УМСА» мокрі туфлі на грі.
Запам’яталося те, як ми виїжджали зі Слов’янська. У нас було три години до потяга. На вокзалі, крім чергової, її заступника і нашої команди, нікого не було. Ось і влаштували концерт прямо там. Чергова привела свого сина, племінника, який грав на акордеоні. Так от він на прощання о 2.30 ночі грав потягу марш «Прощання слов’янки». Думаю, машиніст це і досі згадує.
Довідка «Кола»
Ідею святкувати Міжнародний день КВН запропонував у 2001 році Олександр Масляков – президент міжнародного клубу КВН. Дату святкування вибрали відповідно до першого виходу в телеефір гри у 1961 році.
