Народному артисту України Валерію Мареничу немає за що поставити надгробки батькам

Тріо розпалось, кожен пішов своїми шляхами, Валерій за багато років не мав навіть власного помешкання. Цього року з’явилась квартира, Валерій Маренич мріє про гастролі та виступи, а його питають про насущне – де живе і що їсть… Нині Валерій Маренич рідко спілкується мобільним, бо вважає, що він дуже шкідливий для здоров’я – так співаку порадив лікар. До того ж Маренич – людина абсолютно не «інтернетна». На питання журналіста про його концертні тури, народний артист України Валерій Маренич каже: – Ви багато фантазуєте. Навіть книжку прибалти випустили, де написано «Двадцать лет Валерий Маренич без гастролей». Але сольно Валерій Маренич, все ж співає. Каже, що на Волинському обласному радіо є записи його пісень. Артист, окрім української, співає багатьма мовами світу: білоруською, російською, італійською. – У мене на афіші написано: пісні народів світу. Тому, ви краще скажіть, хто з полтавських підприємців може запросити мене на концерт. Тому що час втікає, здоров’я втікає, – бідкається Маренич. – Взагалі мені частіше ставлять запитання не про гастролі, а про те, де я сплю і що я їм. Раніше, коли був Радянський Союз, були їдальні скрізь, зараз їх немає, розумієте… Артист журиться, що пісні колишнього тріо Мареничів знає вся планета, а от ті, які він співає сам, для багатьох залишаються невідомими. – Мареничу зараз потрібні гроші для того, щоб поставити батькові та мамі надгробні плити на кладовищі. Тож оголосіть через якусь всеукраїнську газету, нехай на полтавське радіо пришлють люди по 20 копійок, щоб я приїхав і виступив у Полтаві. Тоді в мене буде змога поставити пам’ятники, – чи то жартує, чи то серйозно резюмує народний артист. – Мої друзі-артисти кажуть, що мене не чути, лунають пісні лише по радіо, і то на Волині, – каже Валерій Петрович. А ще мене слухають і крутять у Польщі, Словаччині, Білорусі… Нині йому 63. Ходить до лікаря, поправляє здоров’я. Із пресою не хоче спілкуватись. Мріє, щоб його запрошували на гастролі. Має власний сайт, на якому вказані контакти адміністратора. Його адміністратор Сергій повідав, що Валерій Петрович – творча особистість, тому з ним нелегко у спілкуванні. Ні про сина, ні про дружину, чи спілкується з ними, артист не говорить – боляче. Де живе Антоніна Маренич та її сестра Світлана, невідомо. В інтерв’ю, які співак давав раніше та його друзі, ідеться про доброту Валерія Маренича: коли у знайомого тяжко захворіла дитина, народний артист запропонував стати з капелюхом у руці і співати, щоб назбирати гроші. Навесні Валерію Мареничу (в капелюсі) дали квартиру Цьогоріч навесні артист обзавівся квадратними метрами У 70-80 роки минулого століття пісні тріо Мареничів увірвалися в радіоефір, на екрани телевізорів, на сцени великих і маленьких міст України та зарубіжжя свіжим вітром української народної  та естрадної пісні. Але наступний період забуття  і штучної ізоляції затягнувся набагато довше, ніж період їх шаленої популярності. І лише у 2003 році, пізніше за всіх,  Антоніні, Світлані і Валерію було присвоєне звання народних артистів України. А вже через рік кожен із талановитого тріо пішов своєю дорогою. Ці останні роки для Валерія Маренича були багаті на нові пісні, які він заспівав багатьма мовами. Його запрошували на концерти і добирався він на них звичним транспортом – стареньким німецьким велосипедом, повідомляє сайт Волинської обласної адміністрації. На ньому їздить на свою дачу, так називає стареньку хатину у сусідній Рівненській області, має і творчу лабораторію, у якій часто прориваються крани, зимою буває і мінусова температура (довгий час після розриву з дружиною Валерій Петрович жив у нежитловому приміщенні – авт.). А ось власного помешкання не мав. Квартирне питання переслідує його усі ці роки. Звертався свого часу до міської влади. Питання вирішилося лише у березні цього року за участі керівників обласної влади. Валерій Маренич співав, і це було виявом його вдячності за квартиру, увагу і доказом того, що на концерти, гастролі, які обіцяв організувати голова облдержадміністрації, він готовий. Подарована квартира – спільний інвестиційний проект облдержадміністрації, Луцької міської ради і будівельного підприємства. Ці квартири голова облдержадміністрації назвав боргами перед відомими волинянами, які свого часу і зараз прославляють наш край у спорті, мистецтві і культурі. Тривалий час Валерій та Антоніна Мареничі (разом із сестрою Світланою та сином Богодаром) тулились у однокімнатній квартирі в Луцьку. Дехто насміхався, мовляв співак живе із двома жінками. Дует пресували і навіть вигадали легенду про втечу в Канаду Існує легенда, що тріо Мареничів виникло випадково. На одному з концертів у 1973 році в одному з будинків культури  зник електричний струм. Артистам довелося співати акапело. Концерт був вдалим, і з трьох артистів вирішили сформувати тріо. На телеекранах України тріо з’явилося 1978 року. Найвідоміші їхні пісні: «Сиджу я край віконечка», «Посилала мене мати», «Ой у гаю при Дунаю», «Несе Галя воду». До речі, з двома останніми піснями тріо представляло  Радянську Україну на Євробаченні.  Згодом їм було присвоєно звання «Заслужених артистів України». Мареничі не захотіли виступати під фонограму на Московській Олімпіаді 1980 року. Після чергової відмови співати в офіціозному концерті до дня колгоспника спалахнув скандал – історія потрапила в газети. З Міністерства культури прийшов наказ із забороною Мареничам виступати за межами Волинської області, був розмагнічений свіжо знятий фільм, припинена трансляція їхніх записів на радіо та телебаченні. Таке раптове зникнення суперпопулярного й найприбутковішого колективу України спричинило до появи чутки про їхню втечу до Канади. Деякий час художнього керівника тріо Антоніну Маренич підміняв Олег Сиваков. Тільки в 1994 році, на честь 20-річчя творчої діяльності колективу, відбулися успішні концерти легендарного тріо Мареничів перед масовим глядачем у київському Палаці «Україна». Пішли знову виступи музикантів на радіо і телебаченні. Мареничі відвідали і дали ряд успішних концертів у США та Канаді. У 1998 році вийшов їхній альбом «Три тополi» на CD з новими піснями, що раніше не видавалися. У 2000 році вийшов черговий альбом «Ой, пiд вишнею», до якого увійшли легендарні українські пісні-шлягери 70-80 років XX століття. У лютому 2003 року Антоніні, Світлані і Валерію Маренич було присвоєно звання Народних артистів України. У цей час вийшов їх альбом-збірка «Співає Тріо Маренич» з кращими піснями. У 2004 році колектив розпався, музиканти стали виступати у своїх сольних проектах. Валерій у подальшому записав сольні альбоми «Пісні Волинських авторів», «Ідея Нації» і «Ген, на узліссі хрест мовчить». У 2006 році до ювілею, 40-річчю творчості на естраді, Народна артистка України Антоніна Маренич записала свій сольний альбом «Антонiна Маренич. Спiваю для Вас». Вона також записала цикл із семи телепередач під загальною назвою «Колисанка». Нприкінці 2004 року відоме тріо розпалося. Валерій та Антоніна почали будувати сольну кар’єру, Світлана взагалі відмовилася співати. Антоніна в інтерв’ю  зізнавалась, що у розпаді винен чоловік, адже він давав сольні концерти. Про захоплення музикою і дитинство Валерія Маренича Світ захоплень Валерія надзвичайно багатогранний. Він не лише малював картини і вивчився грі на багатьох музінструментах – освоїв кларнет, гітару, барабани, губну гармошку, органку (духовий акордеон), сопілку, най (паралельні сопілки). Свого часу займався столярством, чимало кухонних речей змайстрував, навіть власний човен вистругав. Довідка «Кола»

Колись нини заслухувались і запрошували Учасники колишнього тріо Мареничів: Валерій Маренич народився 1 січня 1946 року у Кривому Розі. Його дружина (вони одружилися у 1971 році ) Антоніна Сухорукова народилася у Куйбишеві 17 березня 1950 року. Та її сестра Світлана народилася в Куйбишеві 1 березня 1956 року. Вони корінні росіянки. Фото з сайту Валерія Маренича. НІНА КОРОЛЬ, ОЛЬГА ПРАВДЕНКО. Інші інтерв’ю зірок читайте у нашій рубриці Інтерв’ю