Василь Кричевський
На подію завітали нащадки талановитого митця, які мешкають у США – онук та правнук –Василь Лінде-Кричевський та Василь Лінде-Дункан.
Символічно, що музей відкрили в будинку, спроектованому самим архітектором 1914 року. Тоді він називався Опішнянським гончарним показовим пунктом Полтавського губернського земства. У різні роки у цьому приміщенні функціонували гончарна майстерня, керамічна промислова школа, артіль та завод «Художній керамік» тощо. Тривалий час будівля стояла пусткою.
До речі, нещодавно в Полтаві можна було відвідати музей іграшок
Музей династії в Україні відкрили вперше
– 1985 року завод перебрався в нове приміщення. До 1989 року тут був гуртожиток, а потім, у 90-их – на початку 2000-их років, будівля була в занедбаному стані. Не було ані вікон, ані даху, – говорить Олесь Пошивайло, директор Інституту керамології НАН України, професор, доктор історичних наук. – Тривалий час на відновлення будівлі кошти або не виділялися, або виділялася незначна їх кількість. Коли Верховна Рада прийняла постанову про відзначення на державному рівні 140-річчя з дня народження Кричевського, Міністерство фінансів пообіцяло нам дати гроші на створення музею, проте жодної копійки не дало, все довелося робити власним коштом.
За словами Олеся Пошивайла, до цього часу в Україні не було жодного музейного закладу, присвяченого династії художників.
Для американських нащадків Кричевського 10 січня стало подвійним святом – днем відкриття музею їхньої родини та днем народження. Обидва Василі, батько та син, народилися в один день. Тому від присутніх отримували подвійне привітання.
Кричевський мав одну з найбільших у країні колекцію старожитностей
Василь Кричевський належить до тих митців, які не маючи фахової художньої освіти, створили неперевершені архітектурні та художні шедеври. Хлопець, який народився в небагатій родині, де було 8 дітей, завдяки своєму таланту став одним із основоположників нового стилю в архітектурі – українського модерну.
Тривалий час митець творив у Харкові та Києві.
До Опішні вперше приїхав 1902 року. Із того часу щороку на кілька місяців приїжджав у гончарський край. Гончарював разом із майстрами, був залюблений у кераміку. 1914 року навіть жив півроку в Опішні. Їздив по найближчих селах, де збирав старожитності та проводив етнографічні дослідження. Мав одну з найбільших в Україні колекцій старовини. На жаль, 1918 року більшовики розгромили будинок Грушевського в Києві (в якому жив і Василь Кричевський), уся його колекція була втрачена. У 1920-их – 1930-их роках жив у постійному страху репресій. Із початком Другої світової війни залишився на окупованій території – в Києві. Розумів, що після перемоги більшовики йому цього не пробачать. Тому 1943 року на запрошення митрополита Андрія Шептицького виїхав до Львова, де працював ректором Вищої мистецької української школи. Зі Львова через деякий час емігрував у Європу.
Довідка «Кола» Василь Кричевський, архітектор, художник, живописець, графік, народився 12 січня 1873 року у містечку Ворожбі Сумської області. Закінчив Харківське залізнично-технічне училище. Із 1945 року жив за кордоном. Помер у Каракасі (Венесуела) 15 листопада 1952 року, там був похований. Але 1975 року прах Кричевського та його дружини Євгенії перевезли на український цвинтар у Баунд-Бруку, біля Нью-Йорка.
Спроектував будинок Полтавського губернського земства (краєзнавчий музей), меморіальний будинок-музей Шевченка в Києві, будинок письменників «Роліт» (Київ), будинок Опішнянського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства (нині Музей мистецької родини Кричевських). Спроектував також ряд житлових будинків у Харкові. Автор малого Державного герба України.
Інфографіка Юлії Деркач
ФАКТ: Василь Кричевський – автор дизайну тризуба – малого Герба України. За дорученням Михайла Грушевського, голови Центральної ради УНР, розробив 5 варіантів герба – великий, малий, малий регіональний, великий регіональний, дипломатичний. Сучасний малий Герб України, в основі якого тризуб, розроблений саме Кричевським.
У Полтаві хочуть відкрити великий пам'ятник Анатолію Кукобі
У Венесуелі Кричевського вважають національним художником
Про свого знаменитого прадіда Василя Кричевського розповів його онук, теж Василь.
Василь Лінде-Кричевський, син доньки Галини, ніколи не бачив свого діда, бо народився після його смерті. Усе, що він знає про діда, – це від матері та старших сестер, які запам’ятали його спокійним, із дуже м’яким характером та доброю вдачею. Після виїзду за кордон (1945 року) Кричевський продовжував багато малювати. Спочатку Василь Григорович жив у Франції в сина Миколи від першого шлюбу. Через 3 роки, уже 75-літнім переїхав до доньки у Венесуелу. Під час переїзду до Південної Америки дорогою загубилися майже всі роботи Кричевського. Проте художник не впав у відчай, по приїзді до дочки знову взявся за малювання.
Онук пригадував, що дід мав феноменальну пам’ять, у далекій спекотній Венесуелі писав картини мальовничих шишацьких пагорбів (у Шишаках родина Кричевських мала дачу), рідну Ворожбу, дідівське обійстя в Лебедині, працював над альбомом українських селянських хат. Крім того, малював місцеву природу. Незважаючи на поважний вік, у Каракасі Василь Кричевський представляв власні роботи на трьох виставках. Тому у Венесуелі українця вважають національним художником. Його твори зберігаються в національному музеї цієї латиноамериканської країни.
– Старші сестри розповідали мені, що незважаючи на те, чим він займався, завжди робив перерву, щоб погратися з ними, коли вони його просили про це. Дуже любив онуків, – наголосив Василь Лінде-Кричевський.
Архітектор був дуже худим та багато курив
Із фотографій та картин Василь Григорович постає перед нами худорлявим невисоким чоловіком із сумними очима. І справді, Василь Кричевський був дуже худим.
– Він багато курив та пив чаю. Мабуть, я успадкував від нього ці звички. Дід ніколи не любив виставляти щось напоказ, – розповідає онук. – Натомість його брат, Федір, (теж знаменитий художник, один із засновників вітчизняної реалістичної школи живопису – авт.) любив все робити напоказ. Він гарно вдягався, чіпляв квітку в петлицю на піджаку. Про це розповідала одна з його доньок, яка нині живе в Нью-Йорку, їй 95 років.
ЦІКАВО: У родині Кричевських багато Василів. Василь Лінде-Кричевський каже, що іноді через це виникає плутанина: хто автор чого, кому які твори належать. Уся велика родина Кричевських – творча. Діти, онуки, правнуки успадкували здібності до малювання.
До теми: При полтавському соборі створили духовно-культурний центр
