Чи варто відмовляти маляті, коли воно проявляє бажання допомогти? Та як привчити дитину до праці за відсутності такого бажання у неї? Відповіді на ці питання шукайте у нашій публікації.
Привчати дитину до праці деякі психологи радять починати вже з 2-річного віку.
– Трудове виховання дитини повинно йти з сім’ї, – говорить практикуючий психолог Сергій Гайдученко. – Але все має відбуватись поетапно, в зростаючому порядку. І починати залучати дитину допомагати старшим потрібно ледь не з пелюшок. Дитяча допомога повинна починатись із самообслуговування. Тобто самостійно вдягтись, прибрати ліжко, винести сміття, а згодом уже і забрати молодшого братика чи сестричку з дитсадка.
До теми - 6 «дитячих» проблем у дитсадку. Поради полтавцям, як владнати
Навчіть маля прибирати іграшки. Дітям не дуже подобається це заняття, тому спочатку це краще робити разом. Для того щоб дитина знала, як і куди складати іграшки, у дитячій кімнаті має бути лад: для книг – окрема полиця, для іграшок – окрема коробка.
– Малюки самостійно нічого не хочуть робити, окрім того, що бавитись, – продовжує психолог. – Тому перші кроки на цьому шляху їм повинні допомогти зробити батьки. Окрім того, усе має відбуватися в процесі гри. Батьки мають сказати: «Ми з тобою погралися, а тепер давай наввипередки, хто швидше складе іграшки». Тобто це має бути гра, яка з часом переросте у звичку.
Чим доросліша дитина, тим більше доручень може виконати
Батьки завжди повинні заохочувати бажання дитини їм допомогти. Уже трирічні малюки намагаються робити все самі. Багато хочуть самостійно застелити ліжко, вдягтися, помити посуд або випрати свій одяг.
Помилка батьків: у деяких батьків на цьому етапі виховання не вистачає терпіння чекати, коли малюк повільно зробить те, що вони можуть зробити за кілька хвилин. Тоді батьки самостійно починаюсь застібати маляті одяг, прибирати іграшки, а посуд не довіряють мити тільки тому, що дитя може щось впустити або забруднитись.
Батьки повинні бути терплячими і хвалити будь-яке бажання дитини працювати. Навіть якщо бруду після її «прибирання» побільшало, похвалити дитину необхідно. І тільки з часом, коли така допомога перейде у звичку, можна вашому чаду пояснити про необхідність досягати і кращих результатів.
Для дітей, яким за 5 років
Згодом дитині можна доручи догляд за домашніми улюбленцями
Якщо малюки 2-3 років сприймають роботу як гру, починаючи з 5-6 років, вони чудово розуміють, що цікавого в цьому процесі мало. Тому, якщо тато і мама змалку не привчили дитину до охайності або сварили її за кожну провину під час виконання якого-небудь обов’язку, то виконувати домашню роботу вона навряд чи буде. Багато дітей такого віку відмовляються виконувати найпростішу роботу: приводити до ладу стіл, прибирати ліжко або мити після себе посуд. Незважаючи на погану поведінку дитини, намагайтеся не сердитися на неї і не погрожувати.
Помилки батьків: у жодному разі не змушуйте дитину допомагати криком або покараннями.
– Не сварити дитину фактично нереально, – стверджує Сергій Гайдученко. – Але і постійний крик зайвий. Адже дитина до нього може звикнути і потім просто припинить його належно сприймати. Тож дитині краще спробувати спокійно пояснити, у чому її помилка і показати правильний приклад.
До теми - Як побороти дитячі «не хочу, не буду, я сам»
У такій ситуації можна скласти список справ і пояснити дитині, що вона вже доросла і відповідатиме за виконання конкретних обов’язків по дому.
Для дітей від 6 років психологи рекомендують такий перелік справ, за які вони беруться більш-менш охоче:
– застилання ліжка;
– миття рук, коли повернулись із прогулянки;
– миття посуду і прибирання столу;
– перевдягання в інший одяг після повернення зі школи і складання його в шафу;
– підмітання;
– приготування бутербродів.
за помилки дитину сварити не потрібно
Грошові винагороди: плюси та мінуси
Працю дитини потрібно стимулювати, але у межах розумного.
Аби ваша дитина охочіше працювала, її потрібно стимулювати. Проте у багатьох батьків думки щодо цього розходяться. Адже, зокрема грошовий стимул, іноді призводить до небажаних наслідків: без грошей дитя нічого не робить, за все чекає «платню».
Історія із життя:
– Мої знайомі кожну справу своєї 4-річної донечки оцінювали у грошовому еквіваленті, – розповіла полтавка Лілія Сич. – Дійшло до того, що вона відмовлялася навіть ходити у дитсадок безкоштовно. Із боку це мало досить дивний вигляд, коли тато пропонував дитині 2 гривні за те, аби дівчинка поїла.
Проте практикуючі психологи запевняють, що стимулювати працю дітей можна. Але для того їй потрібно допомогти визначитись із ціллю.
– Привчаючи дитину допомагати, потрібно її чимось стимулювати, – говорить психолог Олеся Суботіна. – Для того щоб у дитини було бажання щось робити, у неї має бути й інтерес. Але тут слід враховувати, що у кожної вікової групи та особистості свої інтереси. Коли дитина збирає на щось гроші – це непогано. Головне, щоб вона розуміла, для чого це їй потрібно. Якщо в неї буде мета, і батьки допомагатимуть її реалізувати, даючи гроші за її ж старання, це непогано.
Також психологи рекомендують знаходити альтернативу грошовим заохоченням:
– Як варіант, грошова оплата, звісно, може бути, – говорить Сергій Гайдученко. – Але тут дитина повинна розуміти її цінність, що гроші з неба не падають і їх потрібно заробляти. Усе це також має прищеплюватись у сім’ї. Тож, оплачуючи допомогу дитини по дому, головне з цим не перестаратись. Окрім того, це питання має особисте забарвлення, адже не кожна родина фінансово в змозі запропонувати таку винагороду. Тож стимулювати дитячу допомогу можна іншими заохоченнями. Наприклад, дозволити робити щось, чого не дозволялось раніше чи робити це довше (мультики, ігри, довша прогулянка).
Замість грошової доцільна винагорода за інтересами
Накопичуємо бали за допомогу батькам
Також деякі фахівці пропонують для стимулювання скласти систему балів. За кожну виконану роботу – конкретна сума балів. А потім ці бали перевести у винагороди. Наприклад, 100 балів – поїздка в парк розваг, 50 балів – довше погуляти на вулиці (аби визначитись із винагородою, потрібно знати інтереси своєї дитини). Система балів найкраще діє, коли у родині кілька дітей. Тоді їх накопичення переходить у гру, суперництво викликає ще більший інтерес.
Історія із життя:
– Коли ми з братом в дитинстві вкотре поїхали до бабусі, наш дядько знайшов спосіб, як заохотити нас збирати картоплю швидше, – розповідає Юлія Головань. – Він за кожне зібране відро пообіцяв копійку. На той час жуйка коштувала 5-10 копійок. Тож, якщо до того ми це робили повільно і з відвертим незадоволенням на обличчі, то після його обіцянки – швидко і завзято. І по закінченню запитували, коли наступного разу копатимемо картоплю. Тоді я справді придбала кілька жуйок і була щасливою, що купила їх за власні кошти.
Говорять, що праця формує особистість, допомагає виховати дитину відповідальною та успішною людиною. Звичайно, щоб навчити малюка господарювати, потрібно пожертвувати вільним часом, якого часто не вистачає. Не завадить тут і терпіння, якого після важкого робочого дня може не знайтись. Проте психологи запевняють, що результат уже найближчим часом повинен приємно вразити, якщо не боятиметесь залучати своє чадо до роботи.
