Дмитра та Людмилу Строгіних поєднало студентське кохання
Історія нашого кохання розпочалася тоді, коли білі сніжинки кружляли у невпинному, невгамовному чарівному танці, коли Новорічна ніч іскрилася келихом шампанського на святковому столі, коли раз у рік хочеться вірити, що всі найзаповітніші бажання обов’язково здійснюються. Саме тоді й розгорілося з маленької іскорки наше гаряче та палке вогнище любові.
Ми додавали до нашої історії кохання перші поцілунки, осипані яблуневим цвітом у старому саду; перший спільний відпочинок, просякнутий солоним морем, солодким персиково-кавуновим ароматом спекотного літа. А ще багряні осінні студентські прогулянки містом, яке тоді було для нас чужим і незнайомим, а тепер стало рідним і близьким, бо саме тут одного незабутнього серпневого дня ми стали сім’єю, щоб пронести наше кохання через усе життя. Саме тут народився наш такий довгожданий любий, маленький, синьоокий синочок.
Я завжди відчуваю і відчувала твою любов, навіть тоді коли ти не поруч. Вона проявляється в чашці ароматної кави, яка чекає мене на столі зранку, в тихесенькому шепоті «люблю» перед сном, вона світилася сльозинкою в твоїх чоловічих очах, коли грозової травневої ночі з’явилося на світ наше янголятко.
Історію нашого кохання далі ми складаємо втрьох. Записуємо перші усмішки та слова, ілюструємо допитливими оченятами сина, який так схожий на нас обох, доповнюємо новими святами та традиціями нашої родини.
Ми – щаслива сім’я, ми багато зможемо, ми багато вже змогли!
Також читайте інші історії кохання від читачів "Кола"
