«Коло» зібрало історії кохання своїх читачів. Протягом 14 лютого шукайте історії на сайті. Також їх можна почитати у сьогоднішньому номері газети «Коло».
Історія кохання Марини та Михайла бере свій початок ще зі шкільної лави. Навчаючись в одній школі, майбутні чоловік та дружина майже не знали одне одного, іноді зустрічаючись у стінах навчального закладу. Але все змінилося з переходом Марини у паралельний фізико-математичний 10-В клас. Спільне проведення часу, відпочинок у колі друзів, підготовка до шкільних конкурсів зіграли свою роль у зародженні великого та палкого почуття. Шкільне життя постає у пам’яті закоханих як пора радості від спілкування, підготовки до уроків, заповнення щоденників одне одному, спільної дороги до школи з повторенням заданих віршів. 11-В клас 2008 року випуску Полтавської гімназії №31 був надзвичайно дружним та веселим, кожне свято однокласники намагалися відсвяткувати разом: Перший дзвоник, День міста, дні народження друзів, Новий рік чи 9 Травня. Одного зимового вечора, проводжаючи додому Марину після святкування дня народження однокласниці, Михайло запропонував дівчині зустрічатися. Тож, перейшовши з паралельного класу, Марина знайшла не лише нових друзів, а й справжнє кохання.
Після закінчення школи перед закоханими постало питання вибору професії. Михайло обрав для себе дуже відповідальну та небезпечну спеціальність – фахівця у галузі кримінальної міліції. Вибір професії був зроблений виважено, але остаточно його було ухвалено лише після обіцянки коханої приїздити до Харкова. Марина ж вступила на навчання до полтавського вишу. Таким чином, кохані на 4 роки навчання були розділені відстанню у 140 кілометрів. Багато говорять про випробування кохання відстанню та часом, але кілометри роблять справжні почуття між двома серцями лише сильнішими. Спогадів за ці роки зібралося чимало: щоденні ММS-ки з новинами, розмови по телефону, поїздки до Харкова, прогулянки у парку у вихідні, катання на фунікулері, походи до театру та зоопарку, а влітку – відпочинок на морі. Стільки подій відбулося за цей час, та він пролетів непомітно, забираючи з собою всі негаразди, відкриваючи шлях новому майбутньому. Нарешті після довгоочікуваного випускного з університету Михайло повернувся у рідну Полтаву та розпочав трудову діяльність.
У вересні минулого року Михайло вирішив зробити пропозицію руки та серця своїй коханій. До підготовки цієї події майбутній наречений підійшов творчо: прикрасив кімнату своєї дівчини повітряними кульками, пелюстками троянд та свічками, приготував святкову вечерю, попередньо відправивши кохану провести час з подругою. Подиву та радості дівчини не було меж, а щасливий наречений почув «так» на найголовніше питання. Михайло та Марина обрали для весілля найгарнішу дату року – 12.12.12 – і стали щасливими молодятами саме цього незвичайного дня.
Марина та Михайло Гринченки з Полтави
Читайте також інші історії кохання.
