Полтавець здолав марафонську дистанцію і готується підкорювати Європу

Чоловік розповів «Колу» про своє захоплення бігом, силу волі та секрети здорового способу життя. – Звідки Ви дізнались про захід, у якому брали участь? Розкажіть трохи про це: скільки було учасників? Традиційний захід чи вперше проводився? – Забіги на класичну марафонську дистанцію, 42 км 195 м, проводяться майже в усіх столицях світу щороку. Із 2011 року кожної весни в Києві стартує Міжнародний марафон. Київський марафон молодий, порівняно з такими рейтинговими марафонами як Паризький, Нью-Йоркський, Бостонський. 2011 року на старт у Києві вийшло 184 марафонці. А 28 квітня 2013-го учасників було вже близько 2 тисяч. Для порівняння – на Нью-Йоркському марафоні кількість тих, хто фінішує, перевищує 40 тисяч. – Чи часто Ви берете участь у подібних перегонах? – Подолання марафонської дистанції – це перемога над собою, своїми слабкостями, уявними перешкодами, лінню. Тут беруть участь не тому, що важко – це позитивні емоції, упевненість у собі, торжество духу і волі над тілом. Тому марафони такі популярні. Я бачив багато марафонців, які закінчували дистанцію зі сльозами радості на очах. Мені 35 років, в юності я займався бігом на короткі дистанції. Мій найкращий результат – 100 м/10,7 сек. Потім на професійний спорт бракувало часу, і я почав просто бігати кроси (5-15 км) для себе. Поступово став відчувати задоволення від тривалого бігу. Коли я дізнався про Київський марафон, вирішив відразу: готуюся. На жаль, 2011 року мені довелося забути про біг на 8 місяців через грижі міжхребцевих дисків. Але саме біг згодом дав мені можливість швидко реабілітуватися і здійснити мрію. 28 квітня 2013-го я пробіг свій перший марафон і тепер точно знаю – пробіжу ще не один марафон і вже готуюся до наступного в Європі. – Максиме Володимировичу, чим, окрім бігу, займаєтесь у повсякденні? Знаю, що Ви представляли «Нову Пошту». – Усе дитинство і юність у мене пов’язані зі спортом. Зараз я тренер, тільки не спортивний, а бізнес-тренер. Зовсім випадково потрапив у бізнес відразу після школи, пройшов шлях від торгового представника до директора з продажу великої міжнародної компанії. Я завжди із задоволенням навчав інших, удосконалювався в цьому ремеслі, сам отримав величезний професійний досвід – і вже кілька років займаюся тим, що мені до душі і дає результат – бізнес-навчанням і консультуванням. Робота незалежним бізнес-тренером дає можливість приділяти час моїй сім’ї та бігу. Я одружений та маю доньку. Максим Кривенко представляв "Нову пошту"

Тренування марафонця насправді вимагає значних часових затрат. Я бігаю щодня, іноді на біг іде три години. Після пробіжки на 25-30 км потрібно години дві на відновлення. Моя сім’я вже звикла, що живе з марафонцем, який багато бігає. Ми часто подорожуємо різними країнами, і скрізь уранці й до обіду приділяю час бігу. Як бізнес-тренер і консультант я вже кілька років співпрацюю з «Новою Поштою». У компанії в цілому присутній дух спорту, досягнень, перемоги. У «Новій Пошті» дуже багато спортсменів, є футбольний клуб, до якого входять близько 500 співробітників компанії. Власники цієї організації теж активно займаються спортом. Спортивні цінності «Нової Пошти» дуже імпонують мені. Тому на марафоні я представляв саме цю компанію. – Як підтримуєте себе у формі? – Я пробігаю від 60 до 110 кілометрів на тиждень у різному темпі. Займаюся в тренажерному залі та відвідую сауну раз на тиждень. Незважаючи на рекомендації з харчування, я харчуюся, як звичайна людина – їм трохи, але все, що хочеться, і різноманітне. А хочеться, як правило, жирної їжі. Я впевнений, що ключові чинники здоров’я – це помірність у харчуванні, рух і достатній час на сон. Я намагаюся спати не менше 8-9 годин. – Як ставляться рідні та близькі до вашого хобі? Чи це вже не захоплення, а щось більше? – Отримувати задоволення від бігу – для декого це прозвучить дивно. Але я спілкувався з багатьма марафонцями, для яких біг – це задоволення. Нетренована людина під час тривалого бігу відчуває дискомфорт – важко дихати, не під силу рухатись, хочеться зупинитися. Коли ти звик до бігу – це радість руху, задоволення від кожного кроку, упевненість у собі. І найголовніше – біг дає відчуття щастя. Це не просто слова – насправді науково доведено, що біг понад 6-7 км стимулює виділення ендорфінів – гормонів щастя. Спочатку сім’я позитивно ставилася до моїх занять спортом. Коли я став бігати багато, по кілька годин, були непорозуміння. Зараз близькі нормально сприймають мої цінності і допомагають мені поєднувати родину, роботу і спорт. Вони відчувають, що це таке – жити спортом. Є хороший жарт із цього приводу: – Що потрібно, щоб пробігти марафон? –      Треба приділяти багато часу бігу, долати не менше 100 км на тиждень. – А що потрібно, щоб пробігти марафон швидше ніж за три години? – Слід дуже багато тренуватися, мати план занять, правильно харчуватися, спати не менше 10 годин на день. – А що потрібно, щоб перемогти у міжнародних змаганнях? – Для початку потрібно зібрати всіх родичів, близьких і друзів і оголосити їм, що Ви більше нічим не будете займатися, крім бігу (усміхається). Всі люди прагнуть щастя і комфорту. Марафонський біг – це один із шляхів досягнення гармонії, комфорту і щастя. Це основна підстава для бігу. Приклад Київського міжнародного марафону наштовхує мене на думку про організацію такого заходу в рідній Полтаві. Хочу побажати всім читачам «Кола»: почніть бігати і почуватиметеся щасливішими. Запитувала Ніна Король До теми: у Полтаві відомий марафонець Олег Лебедєв розповів про секрети здоров’я.