У 1941 році ніч на 22 червня стала останньою мирною і розділила життя українських дівчат та юнаків на дві частини. Із випускних вечорів вони дітьми йшли на війну.
Ось і ця акція, організована активною полтавською молоддю, розпочалася із випускних вальсів. Легка музика пролунала в повітрі і змінилася тривожним записом голосу Юрія Левітана, який на весь Радянський Союз оголосив про початок війни.
– Захід, який ми організували, має на меті нагадати, розповісти молоді, що сталося на світанку 22 червня 1941 року, – розповіла Оксана Деркач, секретар Полтавської міської ради. – Особливо хочеться нагадати, що 21 червня молоді люди прийшли на випускний вечір, а з нього пішли на війну. Цей день – це нагадування про ті жахи, які пережили наші батьки у роки війни.
Голова ПОМГО "Молоді регіони" Олексій Чепурко розповів, що полтавська молодь вважає дуже важливим долучатися до таких акції. Вони змушуть не забувати історію і нагадують про головні цінності життя:
– Основна задача сьогоднішньої акції нагадати молоді, розповісти правду, розповісти, яку страшну ціну заплатив наш народ. І не тільки в перші часи війни, а за всі роки. Ми намагаємося повернути нашій молоді цінності, любов до держави, повагу до старшого покоління. Саме завдяки подвигу отих молодих хлопцвв та дівчат ми маємо змогу сьогодні жити у вільній країні, розвивати нашу державу. Не дивлячись на закиди різних політичних партій про те, що війни і перемоги не було, наша організація керувалася і буде керуватися саме тими цінностями, які сповідували наші діди.
Валерій Пархоменко, Оксана Деркач підтримали акцію За словами Валерія Пархоменка, заступника голови – керівника апарату Полтавської ОДА, така ініціатива "Молодих регіонів" – можливість не тільки згадати, розповісти молоді про війну, а й шанс устерегти їх від скоєння таких помилок у майбутньому:
– Ми зібралися тут сьогодні, щоб іще раз згадати ті трагічні події, не допустити їх повторення. Закликаю насамперед молодь згадати ту частину історії нашої держави зі страшною назвою війна. Бо саме у руках молоді можливість не допустити повторення подібного на території Полтавщини, України та в усьому світі, – зазначив Валерій Олексійович.
Початок війни – у пам’яті старих та молодих
До акції долучилася молодь громадської організації "Молоді регіони", Полтавська міська організація "Партії регіонів", війського-спортивного клубу "Воїн", представники руху воркауту та інші. Не тільки молодь. На площу запалити свічку прийшли цілими родинами. Загалом близько 500 полтавців. Були серед них і ті, у кого війна забрала дитинство і близьких:
– У мене 9 травня 1945 року помер татусь. Як же нам у той час дісталося! – не стримуючи сліз розповідає Ніна Петрівна. – Я народилася у 1939 році. Мама розповідала мені, що німці ще живими закопували людей. Багато людей розстріляли. Кожного року сюди приходжу. Сама залишилася – чоловік помер, діти роз’їхалися. Приходжу сюди віддати шану.
Ніна Петрівна кожного року приходить із квітамиНа площі, певно, і не залишилося тих, кого не стосувалися б події 1941-1945 років. Дівчата та хлопці, які сьогодні запалили вогники пам’яті, самі щойно з випускного, розповіли, як у 1940-х роках бал для їхніх бабусь та дідусів затягнувся на 5 років.
– Війна торкнулася кожного, кожної сім’ї. У мене рідна сестра бабуся якраз у 16 років пішла на війну, – розповіла Світлана Терещенко.
Подібна історія у Ольги Дейнеки:
– Мій дідусь саме завершив навчання того року. Сам він не любив про війну розповідати, бабуся мені говорила. Кожного року 22 червня він був дуже мовчазний. Важко було згадувати ту ніч.
Свічками на площі перед Меморіалом Солдатської Слави діти та дорослі полтавці виклали палаючі цифри "1941" і хвилиною мовчання згадали тих, для кого випускний вальс обернувся вибухами снарядів та 5 роками жаху.
