Фотоогляд про День скорботи у Полтаві дивіться на "Коло"
Урочиста хода площею, сама церемонія проходила під прапорами Компартії. Олександр Мамай пояснив, що саме ця політична сила у 1940-х роках доклала неабияких зусиль для перемоги над фашизмом:
– Тоді була саме ця партія. Вони йшли в бій, часом, навіть без зброї. До останнього відстоювали Вітчизну, тому прапори цієї партії сьогодні умісні.

Крім того, майоріли державний та прапор Полтави. До Меморіалу Солдатської Слави прийшло багато ветеранів. Вони останні, хто може розповісти не за чутками про те, що відбувалося у 1941 році.
– 22 червня о 4 годині я почув оголошення війни по радіо. У той же день більшість хлопців із нашого села мобілізували. Моя черга прийшла 12 серпня і мене відправили до Воронежа, а звідти на фронт, – розповів Олександр Федорович Заїка. Його війна застала на Брянщині, а нині він живе у Полтаві.

Проте і серед молодих полтавців немає таких, хто б не знав, що означає ця дата. Велика Вітчизняна війна торкнулася кожного.
– Я не знаю своїх дідусів: ні по татовій, ні по маминій лінії. Бабуся (по маминій лінії) розповідала, що не знали, де навіть похоронені чоловіки, – поділився Олександр Мамай. – Моя мама народилася наприкінці 1941 року. Бабуся казала, що прямо у середину подвір’я влучив снаряд і лише чудо врятувало мою маму. Думаю, що війна залишила відбиток у кожній родині. На нас лежить відповідальність не забувати про цей страшний урок історії.
До теми: У День скорботи у Полтаві молодь запалила свічки